Березанцев Пилип Іванович

Пилип Іванович Березанцев (9 січня 1885, Сміле — 7 червня 1958) — доцент, лікар-фармаколог, кандидат медичних наук.

Пилип Іванович Березанцев
Народився	9 січня 1885(1885-01-09) Сміле
Помер	7 червня 1958(1958-06-07) (73 роки)
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Діяльність	лікар-фармаколог
Alma mater	Тартуський університет
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
1930—1932 роки — старший науковий співпрацівник Інституту терапії АМН УРСР, директором якого був академік М. Д. Стражеско, а коли було відкрито кафедру госпітальної терапії Київського медичного інституту, був асистентом цієї кафедри; 1932—1941 роки — асистент, згодом доцент кафедри фармакології Київського медичного інституту. В період радянсько-німецької війни Пилип Іванович перебував у Києві, працював в амбулаторії, надавав допомогу партизанам. Після війни і до 1949 року працював доцентом кафедри фармакології Київського медичного інституту і одночасно — старшим науковим співпрацівником Інституту експериментальної біології і патології імені академіка О. Богомольця. В серпні 1949 року Управлінням у справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР був направлений на посаду завідувача кафедри фармакології медичного факультету Ужгородського державного університету. Згідно з існуючим на той час положенням, в університеті пройшов конкурс на заміщення цієї посади і згодом був затверджений наказом Головного управління університетів Міністерства вищої освіти СРСР. В Ужгородському університеті Пилип Іванович працював завідувачем кафедри фармакології з 1949 року до дня виходу на пенсію 3 жовтня 1956 року і в кінці того ж року переїхав до Києва. Помер 7 червня 1958 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 18). Наукова робота В 1937 році Пилип Іванович захистив кандидатську дисертацію на тему «К вопросу о действии группы дигиталиса на сосуды изолированных легких» (120 сторінок). Рішенням Кваліфікаційної комісії Народного комісаріату охорони здоров'я УРСР від 7 березня 1938 року (протокол № 5) П. І. Березанцеву було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук. У зв'язку з початком радянсько-німецької війни війни диплом кандидата медичних наук МД № 004702 Пилипу Івановичу видано тільки в березні 1946 року. У 1938 році був направлений у наукове відрядження в Москву, у Всесоюзний інститут експериментальної медицини, де у відділі фармакології працював протягом двох місяців. Повернувшись до Києва, продовжив наукові пошуки у відділі експериментальної патології Інституту експериментальної біології і патології імені академіка О. Богомольця, де вивчав реактивність організму при експериментальній гіпертензії. З цієї тематики Пилип Іванович опублікував 9 наукових праць в основному в журналах «Фармакология и токсикология» і «Медичному журналі Академії наук УРСР», виступав із доповідями на наукових конференціях в Інституті експериментальної біології і патології імені академіка О. Богомольця, на IV Українському з'їзді фізіологів у Львові та інших форумах. Підсумком проведеної наукової роботи була докторська дисертація «Материалы к вопросу о патогенезе экспериментальной гипертонии» (485 сторінок), яка була подана до захисту і попередньо розглянута в Київському медичному інституті. Захист дисертації був запланований на перше півріччя 1951 року, проте за станом здоров'я захист був відкладений. Опублікував у різних медичних виданнях 29 наукових робіт. Медико-педагогічна діяльність У 1920 році, працюючи ще сільським дільничним лікарем, Пилип Іванович був одним із організаторів медичної школи в Ромнах, при Товаристві Червоного Хреста, де на 6-місячних курсах готували медичних сестер. У цій школі Пилип Іванович був одночасно завідувачем і викладачем. Через два роки школа перейшла на 3-річне навчання і готувала помічників лікаря по догляду за хворими, а згодом одержала статус фельдшерської школи з 4-річним навчанням і підготовкою фельдшерів. Медичної літератури для підготовки середнього медичного персоналу не було, і це змусило Пилипа Івановича написати підручники з окремих дисциплін. Так, в 1928 році була написана і видана «Анатомія і фізіологія людини» (320 сторінок), а в 1932 році — «Фармакологія з рецептурою» (209 сторінок). Обидва підручники були видані українською мовою і дозволені колегією Народного комісаріату охорони здоров'я України до вжитку як підручники для медичних технікумів. Із цих підручників вчилося не одне покоління медсестер та фельдшерів. Вони були настільки вдало написаними, що «Анатомія і фізіологія людини» до 1937 року перевидавалася 5 разів, а «Фармакологія з рецептурою» до 1954 року — 7 разів. Джерела www.nbuv.gov.ua