Безьє Еро (регбійний клуб)

Спортивна Асоціація Безьє Еро (фр. Association sportive de Béziers Hérault) — французький регбійний клуб, який виступає у другому дивізіоні національного чемпіонату, . Команда бере участь у розіграшах другої ліги з 2011 року, коли то вони здобули титул чемпіона нижчого ешелону, Федераль 1.

Безьє Еро
фр. AS Béziers Hérault

Повна назва	Association sportive de Béziers Hérault
Засновано	1911
Населений пункт	(Безьє), Франція
Стадіон
Вміщує	18 555
Президент
Головний тренер
Ліга
Домашня Виїзна

Найбільші успіхи заснованого в 1911 клубу припали на другу половину XX століття. Команда вперше стала чемпіоном Франції у 1961 році, потім взяла шість титулів в сімдесятих та ще чотири — у вісімдесятих роках. Потім, з появою у французькому регбі принципів професійного спорту, клуб став менш результативним. За підсумками сезону 2004/2005 команда вибула з вищої ліги, в 2009 році Безьє зайняли останню позицію і в другому дивізіоні.

Домашні матчі клуб проводить на арені , яка вміщує 18 555 глядачів. Традиційні кольори команди — синій і червоний.

Історія

Вперше команда майже здобула трофей у 1950 році, ставши фіналістом кубка Франції. Десять років потому клуб зіграв у вирішальному матчі чемпіонату країни. 22 травня колектив зустрівся з командою (Лурд) і поступився їй з рахунком 11:14. У наступному сезоні Безьє став найкращою командою Франції — у фіналі регбісти обіграли суперників з Дакс (6:3). У тому ж році клуб дійшов до фіналу престижного турніру (Шаленж Ів дю Мануар). У 1962 та 1964 роках червоно—сині провели ще два фінали французького чемпіонату, де програли матчі проти (Ажен) і Сексьйон Палуаз. Клуб став переможцем Шаленж в 1964 році.

Ставши в шістдесятих загрозою для найсильніших клубів країни, в наступному десятилітті клуб сам отримав статус фаворита. У 1971 році клуб виграв свій другий завдяки перемозі над Тулоном (15:9). Через рік регбісти Безьє відстояли титул, перегравши претендентів з (Брів) (9:0). Тоді ж колектив став володарем головного призу (Шаленж Ів дю Мануар). Авторитет клубу зростав та зміцнювався під час 1974 і 1975 років, коли середземноморці обігравали в фіналі Нарбонн і (Брів). У фіналі 1976 року команда програла матч з (Ажен) (10:13). Через рік, червоно—сині повернули собі лідерство, взявши верх над Перпіньяном (12:4). 1977 рік також був відзначений виграшем Шаленж. Перемог в цьому турнірі гравці Безьє більше не брали.

У 1978 році команда вже за традицією взяла другий титул чемпіона поспіль — паризький фінал з АС Монтферрад закінчився значним виграшом (31:9). Команда вийшла в фінал Шаленж. Чемпіонат Франції 1980 року, вже в восьмий раз, став тріумфальним для колективу. У підсумковому матчі Безьє переміг Тулузу (10:6). Через рік клуб зіграв зі Стад Баньєр і знову сильнішими виявилися червоно—сині (10:13). У 1981 році, як і роком раніше, клуб зіграв у фіналі Шаленж, але не зміг перемогти. Надалі Безьє не появлявся в числі двох найсильніших команд турніру. 1983 та 1984 роки принесли Безьє останній на даний момент національний титул. Фіналістами стали відповідно і (Ажен). У 1986 році клуб вдруге зіграв у фіналі кубка Франції, і в цей раз середземноморцьом посміхнулася удача.

На цьому і закінчилася золота епоха клубу. З введенням в дев'яностих професійних основ регбі, позиція команди стала слабшати. У 2005 році Безьє вилетів у другий дивізіон, а в 2009 році опустився на ще один рівень нижче. У 2011 році колектив став переможцем третього дивізіону, Федераль 1 і повернувся до другого ешелону французького регбі, Про Д2. Повернення Безьє не було вдалим: в сезоні 2011/2012 регбісти фінішували передостанніми. посів дев'яте місце і був переведений в нижчу лігу через фінансову неспроможність, а Безьє зберіг місце в лізі.

Досягнення

• Чемпіон: 1961, 1971, 1972, 1974, 1975, 1977, 1978, 1980, 1981, 1983, 1984
• Фіналіст: 1960, 1962, 1964, 1976

(Шаленж Ів дю Мануар)

• Переможець: 1964, 1972, 1977
• Фіналіст: 1961, 1973, 1978, 1980, 1981

• Переможець: 1986
• Фіналіст: 1950

Федераль 1

• Переможець: 2011

Федераль 2

• Переможець: 2000

Фінальні матчі

Дата	Чемпіон	Фіналіст	Результат	Стадіон	Вболівальники
22 травня 1960	(Лурд)	Безьє Еро	14:11	(Муніципальний стадіон), Тулуза	37 200
28 травня 1961	Безьє Еро	Дакс	6:3	Жерлан, Ліон	35 000
27 травня 1962	(Ажен)	Безьє Еро	14:11	(Муніципальний стадіон), Тулуза	37 705
24 травня 1964	Сексьйон Палуаз	Безьє Еро	14:0	(Муніципальний стадіон), Тулуза	27 797
16 травня 1971	Безьє Еро	Тулон	15:9	Парк Лескюр, Бордо	27 737
21 травня 1972	Безьє Еро	(Брів)	9:0	Жерлан, Ліон	31 161
12 травня 1974	Безьє Еро	Нарбонн	16:14	Парк де Пренс, Париж	40 609
18 травня 1975	Безьє Еро	(Брів)	13:12	Парк де Пренс, Париж	39 991
23 травня 1976	(Ажен)	Безьє Еро	13:10	Парк де Пренс, Париж	40 300
29 травня 1977	Безьє Еро	Перпіньян	12:4	Парк де Пренс, Париж	41 821
28 травня 1978	Безьє Еро	АС Монтферрад	31:9	Парк де Пренс, Париж	42 004
25 травня 1980	Безьє Еро	Тулуза	10:6	Парк де Пренс, Париж	43 350
23 травня 1981	Безьє Еро		22:13	Парк де Пренс, Париж	44 106
28 травня 1983	Безьє Еро		14:6	Парк де Пренс, Париж	43 100
26 травня 1984	Безьє Еро	(Ажен)	21:21	Парк де Пренс, Париж	44 076

(Шаленж Ів дю Мануар)

Рік	Чемпіон	Фіналіст	Результат
1961		Безьє Еро	17:8
1964	Безьє Еро	Сексьйон Палуаз	6:3
1972	Безьє Еро	АС Монтферрад	27:6
1973	Нарбонн	Безьє Еро	13:6
1977	Безьє Еро	(Лурд)	19:18
1978	Нарбонн	Безьє Еро	19:19 (більше спроб)
1980	(Авірон Байонне)	Безьє Еро	16:10
1981	(Лурд)	Безьє Еро	25:13

Рік	Чемпіон	Фіналіст	Результат
1950	(Лурд)	Безьє Еро	16:3
1986	Безьє Еро		40:9

Трофей Жан Прат (Федераль 1)

Дата	Чемпіон	Фіналіст	Результат	Стадіон
26 червня 2011	Безьє Еро		13:6	, Монтобан

Сезон 2016—2017 Про Д2

Таблиця читати · редагувати ·
	Клуб	І	В	Н	П	БЗ	БП	Різ.	ЗБ	ВБ	Б
1		19	12	0	7	541	407	+134	5	5	58
2	(Ажен)	19	12	1	6	501	397	+104	3	3	56
3	(Монтобан)	19	12	0	7	462	322	+140	4	2	54
4		19	12	0	7	473	350	+123	3	2	53
5		19	11	0	8	426	383	+43	2	6	52
6	Біарріц Олімпік	19	11	0	8	455	424	+31	1	3	48
7		19	10	1	8	422	396	+26	2	2	46
8		19	10	0	9	408	434	–26	3	3	46
9		19	10	1	8	358	382	-24	1	1	44
10	Перпіньян	19	8	1	10	419	407	+12	5	3	42
11	Дакс	19	9	0	10	413	483	-70	1	4	41
12	Нарбонн	19	9	1	9	365	474	−109	1	0	39
13	Безьє Еро	19	7	0	12	418	391	+27	6	3	37
14		19	5	2	12	383	480	−97	1	5	30
15		19	6	2	11	372	505	−133	0	2	30
16		19	3	1	15	308	489	−181	1	4	19
Зелений фон Чемпіони, автоматичний аванс до . Голубий фон Команди, які вийшли у плей-офф Червоний фон Команди, які вилітають в Федераль 1. Примітки:Якщо дві команди здобули таку саму кількість балів, їх позиція вираховується по результатам різниці зібраних балів.

Знамениті гравці

Французькі гравці

(Марк Андрію) (Рішард Астр) Йоан Одран (Марк Баже) (Рауль Бар'єр) (Адольф Буске) (Себастьян Бруно) (Дідієр Камбераберо)

(Ніколя Дюран)

(Дімітрі Шажевскі)

Міжнародні гравці

Примітки

1. . Ligue Nationale de Rugby (French) . Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 28 December 2016.

Посилання

• AS Béziers Hérault [ 17 травня 2000 у Wayback Machine.] Офіційний вебсайт

Джерела

• Rugby capitale Béziers de , éd. Solar, 1972
• Les Invincibles de (1971)
• Les territoires du rugby: l'exemple de la ville de Béziers de , mémoire de maîtrise de géographie, Université Montpellier 3, 1997
• Les maîtres du rugby moderne; l'AS Béziers de 1970 à 1985 de Jean-Claude Martinez, éd. Atlantica, 2004
• Dès 1990 le club édite un mensuel, Rugby passion, et une revue, Le Guide Rouge et Bleu qui s'arrête lors de la descente du club en ProD2.
• 100 ans de passion ; Histoire du rugby biterrois de (2011)
• Seule au sommet, bande dessinée de , publiée pour le centenaire du club (Bal'ade éditions)