Башта Мікрюківського водогону пам ятка історії місцевого значення водонапірна вежа та частина працюючого водогону в одно

Башта Мікрюківського водогону — пам'ятка історії місцевого значення, водонапірна вежа та частина працюючого водогону в однойменній балці. Збудована 1885 року. Мікрюкова балка — балка в Нахімовському районі Севастополя, ліва притока Кілен-балки, у яку вона впадає схід висоти Мікрюкова. Названа на честь розташованого в балці хутора морського офіцера, учасника штурму Ізмаїла — Матвія Степановича Мікрюкова.


Башта Мікрюківського водогону

44°35′29″ пн. ш. 33°34′49″ сх. д. / 44.59160000002777480° пн. ш. 33.58040000002777248° сх. д.Координати: 44°35′29″ пн. ш. 33°34′49″ сх. д. / 44.59160000002777480° пн. ш. 33.58040000002777248° сх. д.
Країна	Україна
Місто	Севастополь
Тип	водонапірна вежа
Тип будівлі	водонапірна вежа




Статус	І-місц.
Стан	працює
Башта Мікрюківського водогону Башта Мікрюківського водогону (Автономна Республіка Крим)

Історія

Ордена Святого Георгія 4 класу Матвій Степанович Мікрюков — учасник штурму Ізмаїла, багато років служив на Чорному морі. Його син командував 1-м і 2-м бастіонами під час оборони Севастополя, кавалер ордена Святого Георгія 3 ст. та Святого Володимира 4 ст. Після війни служив на Каспії, у 1867 році, в чині контр-адмірала, повернувся додому.

Незабаром почалося облаштування хутора, що належав адміралу. Завдяки побудованому водогону, він був одним з найзеленіших і врожайних в окрузі. Визначною пам'яткою стала башта водогону. Вона побудована з кримбальского та інкерманського вапняку в 1885 році, в стилі неокласицизму. Вежа розташована над двома великими резервуарами і служить для їх вентиляції. До резервуарів веде невеликий коридор. У ці ємності вода надходить з декількох підземних каптажів і далі по трубах подається за призначенням. Квадратна в плані башта, з масивною глухою нижньою частиною, та вентиляційними прорізами, котрі виходять на кожну з чотирьох її сторін, завершується трикутним фронтоном. Дата побудови висічена у камені.

Якість виконаної роботи невідомого інженера призвела до того, що споруда зберігає свою функціональність навіть на початку 21 століття. Вона забезпечувала водою госпіталь ЧФ РФ ім. М. І. Пирогова, а також прилеглі садиби, використовується для поливу садів та городів. За столітню історію стіни технічної споруди вкрилися безліччю графіті XIX-XXI століть. Об'єкт оберігається хранителем, тож потрапити на нього без узгодження неможливо.

Див. також

Примітки

Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. — Т. II. Л—Я. — М., 2009.
Степанов В. С., Григорович П. И. В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия. (1769—1869). — СПб., 1869.
. Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 20 серпня 2015.
Севастопольский фотожурнал

[1] Волков С. В. Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. — Т. II. Л—Я. — М., 2009.

[2] Степанов В. С., Григорович П. И. В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия. (1769—1869). — СПб., 1869.

[3] . Архів оригіналу за 8 грудня 2017. Процитовано 20 серпня 2015.

[4] Севастопольский фотожурнал