Микола Федорович Барков рос Николай Фёдорович Барков 1 14 березня 1913 19130314 Куськіно 10 вересня 1951 Жданов радянськ

Микола Федорович Барков (рос. Николай Фёдорович Барков; 1 (14) березня 1913(19130314), Куськіно — 10 вересня 1951, Жданов) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни командир вогневого взводу артилерійської батареї 1050-го стрілецького полку 301-ї стрілецької Сталінської ордена Суворова 2-го ступеня дивізії 9-го Червонопрапорного стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, старший лейтенант.

Микола Федорович Барков

рос. Николай Фёдорович Барков

Народження

1 (14) березня 1913
Куськино, Курська губернія, Російська імперія

Смерть

10 вересня 1951 (38 років)
Жданов, Сталінська область, Українська РСР, СРСР

Країна

СРСР

Рід військ

артилерія

Роки служби

1935–1938
1939—1945

Звання

старший лейтенант

Командування

вогневий взвод артилерійської батареї 1050-го стрілецького полку 301-ї стрілецької Сталінської ордена Суворова 2-го ступеня дивізії 9-го Червонопрапорного стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту

Війни / битви

Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
• Сталінградська битва
• Мелітопольська наступальна операція
• Берлінська наступальна операція

Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барков.

Біографія

Народився 1 (14 березня) 1913 року в селі Куськіно нині (Мантуровського району Курської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчив неповну середню школу. В Маріуполі з 1927 року. У віці 14 років прийшов працювати в будівельний цех Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча різноробочим, потім працював в доменному — дробильником і каталем, з 1932-го — слюсарем маннесмановського цеху.

У Червоній Армії в 1935–1938 роках і з 1939 року. У тому ж році став офіцером, закінчивши курси молодших лейтенантів. Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року.

Брав участь у Сталінградській битві, у визволенні Донбасу, в Мелітопольській наступальній операції, у визволенні Правобережної України, Польщі, у Берлінській наступальній операції.

2 лютого 1945 року при форсуванні річки Одер біля села Целлін (нині — Челін), розташованого на північний захід від польського міста Костшин, зі своїми бійцями-артилеристами одним з перших досяг лівого берега. Не даючи ворогу опам'ятатися, взвод вогневої батареї старшого лейтенанта Баркова залпом знищив два кулемети і одну гармату, противника. Постріли артилерійських трас потрапляли в дамбу противника і придушили всю його вогневу систему.

3 лютого 1945 року в бою за утримання плацдарму, вогневий взвод артилерійської батареї під командуванням Миколи Баркова відбив шість контратак, підбивши чотири танки. Незважаючи на поранення, старший лейтенант Барков М. Ф. замінив вибулого з ладу навідника гармати і особисто підпалив два танки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старший лейтенанту Баркову Миколі Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»(№ 7420).

Після війни — в запасі. Жив в Жданові. Після повернення в 1947-му році на рідний завод працював заступником начальників цехів обробки болванок, вирубки, майстром копрового цеху. Помер 10 вересня 1951 року. Похований у Маріуполі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалями.

Література

Антонов В. С. Путь к Берлину. М,: Наука, 1975.(рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
Золотые Звёзды курян. Воронеж: Центрально-Чернозёмное изд.,1966(рос.)

Посилання

Сайт ММК ім. Ілліча^{[недоступне посилання з лютого 2019]};
Герої Маріупольці^{[недоступне посилання з серпня 2019]}(рос.)