Базиліка Святого Димитрія

Координати: 40°38′19″ пн. ш. 22°56′52″ сх. д. / 40.6388222° пн. ш. 22.9478583° сх. д. / 40.6388222; 22.9478583

Базиліка Святого Димитрія (грец. Ιερός ναός Αγίου Δημητρίου) — п'ятинефна християнська базиліка, побудована в грецькому місті Салоніки на місці загибелі великомученика Димитрія Солунського. 1988 року храм включено до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі ранньохристиянських і візантійських пам'яток Салонік.

Ранньохристиянські та візантійські пам'ятки міста Салоніки
Paleochristian and Byzantine Monuments of Thessalonika
Світова спадщина
Базиліка Святого Дімітрія
40°38′19″ пн. ш. 22°56′52″ сх. д. / 40.63882222224977170° пн. ш. 22.94785833336077729° сх. д. / 40.63882222224977170; 22.94785833336077729
Країна	Греція
Тип	Культурний
Критерії	i, ii, iv
Об'єкт №	456
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	1988 (12 сесія)
Базиліка Святого Дмитрія у Вікісховищі

Історія

Візантійський період

Пам'ятник митрополиту Фесалонік біля входу в базиліку св. Димитрія

Сучасний інтер'єр базиліки

Кенотаф Святого Димитрія

Ківорій Святого Димитрія

Перша церква на місці в'язниці, де, за переказами, прийняв мученицьку смерть святий Димитрій (за іншою версією — над його могилою) було збудовано між 313—323 роками. Через сто років у 412—413 роках іллірійський вельможа Леонтій в пам'ять про позбавлення його від паралічу побудував першу велику церкву між перетвореними часом на руїни античними банями і стадіоном. Вівтарна частина побудованої церкви була розташована над передбачуваним місцем поховання святого, і при її будівництві були знайдені його мощі, таємно поховані там, згідно з житієм, фессалонікійськими християнами в 306 році.

За іншою версією, перше базиліка, присвячена святому Димитрію, була побудована в Салоніках тільки в 5 столітті (існують розбіжності із датування — або його початок, або остання чверть). Подібне датування пов'язане з версією про зародження культу святого Димитрія в місті Сірмій (сучасне у Сербії), звідки його мощі могли бути перенесені в Салоніки або після захоплення міста Аттілою в 441 році, або аварами в 582 році (останнє припущення було оскаржене археологами, які проводять розкопки в базиліці).

Базиліка постраждала від пожежі в добу правління імператора Іраклія (ймовірно, в 629—634 роках), але була швидко відновлена. У цій пожежі постраждав срібний ківорій, що стояв в середині центральної нави базиліки. Ківорій мав шестикутну підставку, глухі стіни і покрівлю, увінчану хрестом. Всередині було поміщене срібне ложе із зображенням ліку святого Димитрія. Віруючі могли заходити всередину і запалювати перед ним свічки. Опис ківорію зроблено Фессалонікійської архієпископом Іоанном в середині 7 століття, також його зображення було на мозаїці північної колонади базиліки (відома тільки за акварелями англійського архітектора У. С. Джорджа).

Після цієї пожежі здійснені останні будівельні роботи, що надали базиліці сучасного вигляду. В цей же період була виконана частина мозаїк, що прикрашають базиліку. Остаточно інтер'єр базиліки сформувався до середини 9 століття. Після пожежі 1917 року на східній колонаді виявлений мозаїчний напис початку 9 століття: «За часів Лева спостерігається розквіт храму Святого Димитрія, постраждалого раніше від пожежі». Лев, що згадується в тексті, ймовірно є батьком рівноапостольних Кирила і Мефодія, який служив тоді (друнгарієм) при воєначальнику Салонік.

Про богослужіння у храмах Салонік (в тому числі і в базиліці Святого Димитрія) пише у своїй праці «Взяття Фессалоніки», присвяченій захопленню і пограбуванню міста арабами в 904 році (базиліка тоді не постраждала). 1185 року, коли Салоніки були захоплені норманами, базиліку пограбовано, а гробницю святого Димитрія зневажено. Наприкінці 13 століття до базиліки був прибудований боковий вівтар преподобного , побудований у формі маленької трискатной базиліки. Боковий вівтар розписаний незбереженим фресками в 1303 році.

Османський період

Після завоювання Салонік турками у 1430 році базиліка була на короткий час залишена християнам. Її передачу закріплено під час урочистої церемонії, яку провів султан . Він, за словами візантійського історика , принісши в жертву барана, наказав залишити храм у розпорядженні християн, однак всі прикраси храму і гробниці святого Димитрія були знищені турками, храм виявився повністю розграбованим.

1493 року церкву перетворено на мечеть, нею вона залишалася до 1912 року. У цей період для християн був збережений доступ до кенотафу святого Димитрія, встановленому у невеликій прибудові в західній частині лівої нави базиліки, куди зроблено окремий вхід. Тоді ж фрески і мозаїки храму були заховані під штукатуркою і новими стінами.

Сучасний стан

Інтер'єр храму

Базиліка практично повністю згоріла у пожежі 1917 року. Руїни почали відновлювати 1926 року. В ході реставрації виявлено вхід до крипти, а під вівтарем посудину, імовірно, з кров'ю великомученика Димитрія, а також розчищені збережені фрески і мозаїки. Реставраційні роботи завершені до жовтня 1948 року, коли здійснено освячення церкви.

Під час пожежі 1917 року сильно постраждала покрівля і мармурове облицювання стін. При цьому зберігся ряд музичних полотен, які продовжують прикрашати стіни базиліки (частина мозаїк поміщена в музей, розташований в крипті). При реставрації максимально використано старі колони, збережена старе настінне облицювання на внутрішніх сторонах арок і стінах вище за них. Підлогу при реставрації викладено кольоровий плиткою і мармуром, покрівля заново побудована з бетону, але зберегла зовнішній вигляд безстельної дерев'яної покрівлі, характерної для елліністичних ранньохристиянських базилік.

Після реставрації храм знову став діючим, тут проводяться регулярні богослужіння. Доступ в саму базиліку і в археологічний музей в її крипті є вільним. У базиліці, окрім мощей святого Димитрія, зберігаються мощі святої (срібну раку встановлено недалеко від амвону).

У сучасних Салоніках базиліка розташована в історичному центрі, поряд з археологічним комплексом античної агори на перетині вулиць Селевка і Святого Димитрія. У 2003 році в склепі, збудованому біля входу в базиліку, був похований митрополит Фессалонікійській Пантелеймон II (Хрисофакіс), особистою заслугою якого є повернення мощей святого Димитрія в храм.

Архітектура

Інтер'єр храму

План базиліки

Базиліка Святого Димитрія побудована в ранньохристиянському елліністичному стилі і має форму чотирикутника, до якого додані пізніші прибудови (вівтар святого Євфимія — 13 століття, склепистий перистиль для водоосвящення — 15 століття). Для будівництва використовувалися цегла і камені від більш ранніх будівель.

Власне базиліка п'ятинавна. Довжина храму з вівтарної частини становить 43,58 метри, ширина — 33 метри. Це найбільша церква в Салоніках. Храм має два входи, що ведуть у притвор. За амвоном центральна нава перетинає трансепт, обрамлений колонадою.

Вівтарну частину увінчано конхою, вона є тільки в центральній наві, що закінчується апсидою, остання не виступає за периметр храму. Праворуч від головного вівтаря розташований виступаючий на схід боковий вівтар святого Євфимія, прибудований до базиліки.

Покрівля складається з п'яти скатів (чотири пологих і один відлогий), храм не має куполу. У кожному з бокових скатів і в наві є балкони. Фасад базиліки несиметричний, до лівої частини прибудована дзвіниця, увінчана хрестом. Із зовнішнього боку вівтарної частини входи до крипти базиліки, відкриті при її реконструкції в першій половині 20 століття, нині вони не використовуються.

Крипта

Крипта Святого Димитрія

Крипта виявлена під базилікою в 1918 році при проведенні реставраційних робіт у зруйнованому храмі після пожежі 1917 року. В давнину вхід до крипти здійснювався через отвори, розташовані зовні будівлі з боку вівтаря. Зараз вхід до крипти здійснюється по сходах праворуч від вівтаря.

Крипта включає в себе місце, де за переказами був убитий великомученик Димитрій, і розташовується під вівтарної частиною базиліки. Ансамбль крипти складається з однопридільной базиліки, в якій в давнину спочивали мощі святого, а також напівкруглого простору з парапетами і колонами, оточеного цистернами для води. У центрі поруч з мармуровим склепінним навісом, який підтримують сім колон, є мармурова раковина, призначена для збору миру, яке, за переказами, спливає з мощей святого Димитрія. У північній частині крипти перебувала низка поховань єпископів Салонік.

З ранньохристиянських часів у крипті існувало джерело, вода якого текла облаштованим в 10 столітті водопроводом. Колодязь з джерелом води існує і нині.

У 1980-х роках у крипті відкрито археологічний музей, де представлені скульптури та інші знахідки, зроблені під час розкопок, а також частина мозаїк, що раніше прикрашали стіни базиліки. До найцінніших експонатів музею відносять чашу для помазання миром, пов'язану з культом святого Димитрія, а також відновлений амвон храму та архітектурні скульптури раннього храму.

Реліквії храму

Базиліка Святого Димитрія, побудована на місці мучеництва святого, від самого її заснування була сховищем реліквій, пов'язаних зі святим. Спочатку центральне місце в культі святого Димитрія займав його ківорій, який в житії і чудесах святого описується як місце, звідки святий спілкувався з віруючими. Пізніше акцент змістився на поклоніння мощам святого, які з середини 11 століття шанувалися як мироточиві.

Мощі святого Димитрія

Рака із мощами святого

Чаша для збору мира

Зараз мощі зберігаються в північній наві базиліки у ківорії, створеному замість втраченого під час пожежі в 7 столітті срібного (це другий мармуровий ківорій святого Димитрія, перший був знищений у 1430 році під час захоплення міста турками). Приблизно наприкінці 12 — початку 13 століття в період існування латинського королівства Салоніки, мощі були вивезені з Салонік до Італії. Мощі були виявлені 1520 року в абатстві міста (Сан-Лоренцо-ін-Кампо) і повернулися в Салоніки тільки в 20 столітті: 1978 року — чесна глава, а в 1980 році — основна частина мощей (в Італії залишилося шість частинок).

Мощі з давніх-давен шанувалися як мироточиві (Димитрій Ростовський повідомляє, що мироточення відоме з 7 століття, але першим письмово повідомив про те, що мироточення вперше з'явилося в 1040 році). Віруючі, які приходили в базиліку для поклоніння святому, набирали миро в скляні ампули, найдавніші з яких датуються 11 - 12 століттями. Миро шанували не тільки християни. , що описав захоплення міста турками, повідомляє: миро набирали і мусульмани, які вважали його медичним зіллям від будь-яких хвороб.

З 14 століття замість миро-елея згадується про миро-воду з колодязя в крипті (перша письмова згадка зроблена в 1330 році Никифором Грігорасом). У цей же період через зникнення мощей з храму виникла легенда, що вони заховані в колодязі в крипті. Згадки про мироточення з колодязя припинилися в 1493 році, коли базиліка була перетворена на мечеть (православним був збережений доступ для поклоніння до кенотафу святого Димитрія, що залишився після зникнення мощей).

В давнину мироточення було дуже рясним - (Нікіта Хоніат) описує, як нормани, що захопили в 1185 році Салоніки, блюзнірно набирали миро у каструлі, смажили на ньому рибу і мазали ним взуття. Хоч мироточення мощей в наш час^[] припинилося, раку святого відкривають на вечірній напередодні дня пам'яті святого і роздають віруючим вату, просочену ароматною рідиною, не ототожнюваною з тим миро, про яке у 14 столітті писав Димитрій Хрізолог.

Галерея

• Ікона святого Нектарія
• Святий Діонісій
• Святі мученики Фесалонікіські
• Свічки в грецькому храмі св. Димитрія.
• В середині храму
• Святий Григорій Калідіс.
• Ікона св Григорія Калідіса.
• Ікона святого Димитрія Солунського
• Срібні пожертви біля ікони святого Димитрія

Примітки

1. * Назва в офіційному англомовному списку
2. . Архів оригіналу за 26 червня 2008. Процитовано 22 січня 2010.
3. Н. Папахатзіс. Пам'ятники Салонік. С. 80
4. . Архів оригіналу за 26 лютого 2008. Процитовано 22 січня 2010.
5. David Woods Thessalonica's Patron: Saint Demetrius or Emeterius? // The Harvard Theological Review, Vol. 93, No. 3. (Jul., 2000), p. 222
6. . Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 22 січня 2010.
7. Charalambos Bakirtzis Pilgrimage to Thessalonike: The Tomb of St. Demetrios // Dumbarton Oaks Papers, Vol. 56. (2002), p 176.
8. Cormack, R. The Church of Saint Demetrios: The Watercolours and Drawings of W.S. George (Thessaloniki, 1985)
9. Кирило і Мефодій // Новий енциклопедичний словник. Том 21. 1914 рік
10. Н. Папахатзіс. Пам'ятники Салонік. С. 77
11. Византийские историки Дука и Франдизи о падении Константинополя. Перевод и предисловие А. С. Степанова. М., 1953 г.
12. . Архів оригіналу за 3 липня 2008. Процитовано 22 січня 2010.
13. . Архів оригіналу за 16 серпня 2004. Процитовано 22 січня 2010.
14. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 22 січня 2010.
15. . Архів оригіналу за 17 листопада 2007. Процитовано 22 січня 2010.
16. . Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 22 січня 2010.
17. Страдание и чудеса святого славного великомученика Димитрия. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
18. Charalambos Bakirtzis Pilgrimage to Thessalonike: The Tomb of St. Demetrios // Dumbarton Oaks Papers, Vol. 56. (2002), p 187.
19. Charalambos Bakirtzis Pilgrimage to Thessalonike: The Tomb of St. Demetrios // Dumbarton Oaks Papers, Vol. 56. (2002), p 185.
20. Nicetae Choniatae Historia / Ed. J. Van Dieten. B., 1975. Pars. 1. P. 306
21. . Архів оригіналу за 10 січня 2010. Процитовано 22 січня 2010.

Посилання

• Папахатзіс Н. Пам'ятники Салонік. Салоніки: MOLHO.
• Міністерство культури Греції [ 18 серпня 2007 у Wayback Machine.]