Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жиро Анрі Оноре Жиро фр Henri Honoré Giraud 18 січня 1879 18790118 Пар

Анрі Жиро

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Жиро).

Анрі Оноре Жиро (фр. Henri Honoré Giraud; 18 січня 1879(18790118), Париж — 13 березня 1949, Діжон) — французький воєначальник, армійський генерал, учасник двох світових воєн.

Анрі Жиро
фр. Henri Giraud
image
Ім'я при народженні фр. Henri Honoré Giraud
Народження 18 січня 1879(1879-01-18)[1][2][…]
Париж, Франція
Смерть 11 березня 1949(1949-03-11)[1][2] (70 років) або 13 березня 1949(1949-03-13) (70 років)
Діжон
Поховання d
Країна image Франція
Освіта Особлива військова школа Сен-Сір
Партія d
Звання Армійський генерал
Командування d
Війни / битви Перша світова війна і Друга світова війна
Діти d
Нагороди
image image image image image image image image image image image image image
image Анрі Жиро у Вікісховищі

Біографія

У 1900 році закінчив (військове училище Сен-Сір), після чого був спрямований до Північної Африки, де служив в 4-й полку зуавів.

Учасник Першої світової війни, бився на Півночі Франції, капітан зуавів. 30 серпня 1914 полонений німцями в , але через два місяці зміг втекти зі шпиталю в Ориньї-Сент-Бенуат, де перебував на лікуванні від викликаного пораненням плевриту, і разом з іншим французьким офіцером, через Нідерланди повернутися до Франції.

Далі служив у Гаазі під керівництвом французького військового аташе полковника д'Еспере. Спрямований з місією в Англію, звідки повертається на крейсері зі своїм другом з розвідки капітаном Валльнером, а також з главою МЗС (Делькасе) і російським міністром фінансів (Петром Барком).

Потім Жиро перейшов у штаб (5-ї армії) до д'Еспере, який досяг генеральського звання. Повернувшись на фронт, він у 1917 році брав участь у битві при Шмен-де-Дам і . У 1918 році призначений в штаб генерала Франше д'Еспере в Константинополі.

У 1922—1926 роках служив у Північній Африці, брав участь у придушенні повстання в Марокко; командир 17-го Алжирського полку. У 1927—1930 роках — інструктор Вищої військової школи. З 16 березня 1932 року — Великий офіцер ордена Почесного легіону. З 18 квітня 1934 року — командир району «Оран» у Північній Африці. З 11 квітня 1936 року — командувач військами і військовий губернатор Страсбурга. З 3 червня 1939 — член Вищої військової ради. З 1939 року — командувач Армією резерву.

Після початку Другої світової війни, 2 вересня 1939 року Жиро був призначений командувачем , до завдань якої входило надання допомоги Нідерландам. 10 травня 1940 року Жиро почав стрімкий наступ, захопивши кілька островів, що контролювали гирло Шельди, проте прорив німцями французької оборони змусив його розпочати відступ. Жиро зумів зберегти керівництво військами та відвів армію у повному порядку, після чого очолив угруповання, куди увійшли вцілілі частини (9-ї) і (6-ї) армій. Він відмовився евакуюватися з Франції і чинив опір переважаючим силам противника до останньої можливості.

image
Полонений генерал Жиро на щоденній прогулянці (дата невідома).

19 травня 1940 року капітулював у Васіньї. Був переміщений до (фортеці Кенігштайн), табір для французьких військовополонених вищих офіцерів, звідки втік 17 квітня 1942 до «Вільної зони». Маршал Петен прийняв Жиро як особистого гостя, але наполегливо попросив його повернутися до Німеччини, оскільки побоювався загострення стосунків із Гітлером. Жиро погодився, але висунув умову — звільнення півмільйона французьких військовополонених, які ще з літа 1940 року перебували у полоні.

Водночас Жиро став таємно вести переговори з англо-американським командуванням, аби очолити вторгнення до Марокко та Алжиру.

image
Головнокомандувач військами Союзників у Північній Африці генерал Ейзенхауер та командувач французькою генерал Жиро віддають честь прапорам двох націй у штаб-квартирі Союзних військ в Алжирі (1943).

7 листопада 1942, за кілька днів до початку операції «Смолоскип», Жиро на підводному човні «Сераф» був таємно доставлений з Франції в Гібралтар. В результаті цієї операції він став командувачем французьких військ у Північній Африці. Після вбивства Дарлана 27 грудня 1942 Жиро обійняв посаду Верховного комісара Французької Північної і Західної Африки.

Жиро був основним суперником Шарля де Голля у боротьбі за керівну роль у французькому уряді у вигнанні. Після створення 3 червня 1943 року (ФКНВ), Жиро і де Голль стали його співголовами. 22 червня Жиро також став головнокомандувачем військ ФКНВ у Північній Африці та Французькій Екваторіальній Африці, а з 4 серпня 1943 року — головнокомандувачем усіма військами ФКНВ.

19 листопада 1943 року Жиро пішов у відставку з поста співголови ФКНВ, а 4 квітня 1944 року перестав бути головнокомандувачем військами ФКНВ, отримавши почесний пост генерал-інспектора французької армії. 28 серпня 1944 в Алжирі на нього було скоєно замах. З 1944 Жиро був віце-головою Вищої військової ради, до складу якого входив до 11 березня 1949 року. 2 червня 1946 року Жиро був обраний від [en] до Конституційної асамблеї.

Написав мемуари «Без застережень» (1946) та «Алжир 1942—1944» (1949).

Сім'я

10 жовтня 1908 Анрі Жиро одружився з Селен Лаперотт (1889—1976), у цьому шлюбі в них народилося вісім дітей.

Під час Другої світової війни та після висадки у Північній Африці, сім'я генерала Жиро, що залишилася у Франції, перебувала під наглядом поліції Віші. Після висадки на Корсиці 18 членів його сім'ї, у тому числі онуки грудного віку, були у жовтні 1943 року заарештовані гестапо та вивезені до Німеччини. Старшу дочку генерала, захоплену в Тунісі, також вивезли до Німеччини разом з дітьми; вона померла в Тюрінгії через відсутність медичного догляду.

Генерал Жиро також є дідом сучасного французького історика та журналіста .

Бібліографія

  • Général Giraud, Mes évasions, Julliard, Paris, 1946.
  • Général Giraud, Un seul but: la victoire, Alger 1942—1944, Julliard, Paris, 1949.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Sycomore / Assemblée nationale
    d:Track:Q193582d:Track:Q15271528
  3. база даних Léonore — ministère de la Culture.
    d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
  4. Chéchia du chef bataillon Giraud du 4e régiment de zouaves [ 1 березня 2017 у Wayback Machine.], site du Musée des Invalides.
  5. Giraud (général), Mes évasions, Hachette, 1946.
  6. Giraud (général), Mes évasions, p.83.
  7. Giraud (général), Mes évasions, p.94.
  8. «L comme La Malmaison (fort)» [ 8 липня 2011 у Wayback Machine.], sur Dictionnaire du Chemin des Dames, consulté le 28 mars 2010.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zhiro Anri Onore Zhiro fr Henri Honore Giraud 18 sichnya 1879 18790118 Parizh 13 bereznya 1949 Dizhon francuzkij voyenachalnik armijskij general uchasnik dvoh svitovih voyen Anri Zhirofr Henri GiraudIm ya pri narodzhenni fr Henri Honore GiraudNarodzhennya 18 sichnya 1879 1879 01 18 1 2 Parizh FranciyaSmert 11 bereznya 1949 1949 03 11 1 2 70 rokiv abo 13 bereznya 1949 1949 03 13 70 rokiv DizhonPohovannya dKrayina FranciyaOsvita Osobliva vijskova shkola Sen SirPartiya dZvannya Armijskij generalKomanduvannya dVijni bitvi Persha svitova vijna i Druga svitova vijnaDiti dNagorodi Anri Zhiro u VikishovishiBiografiyaU 1900 roci zakinchiv vijskove uchilishe Sen Sir pislya chogo buv spryamovanij do Pivnichnoyi Afriki de sluzhiv v 4 j polku zuaviv Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni bivsya na Pivnochi Franciyi kapitan zuaviv 30 serpnya 1914 polonenij nimcyami v ale cherez dva misyaci zmig vtekti zi shpitalyu v Orinyi Sent Benuat de perebuvav na likuvanni vid viklikanogo poranennyam plevritu i razom z inshim francuzkim oficerom cherez Niderlandi povernutisya do Franciyi Dali sluzhiv u Gaazi pid kerivnictvom francuzkogo vijskovogo atashe polkovnika d Espere Spryamovanij z misiyeyu v Angliyu zvidki povertayetsya na krejseri zi svoyim drugom z rozvidki kapitanom Vallnerom a takozh z glavoyu MZS Delkase i rosijskim ministrom finansiv Petrom Barkom Potim Zhiro perejshov u shtab 5 yi armiyi do d Espere yakij dosyag generalskogo zvannya Povernuvshis na front vin u 1917 roci brav uchast u bitvi pri Shmen de Dam i U 1918 roci priznachenij v shtab generala Franshe d Espere v Konstantinopoli U 1922 1926 rokah sluzhiv u Pivnichnij Africi brav uchast u pridushenni povstannya v Marokko komandir 17 go Alzhirskogo polku U 1927 1930 rokah instruktor Vishoyi vijskovoyi shkoli Z 16 bereznya 1932 roku Velikij oficer ordena Pochesnogo legionu Z 18 kvitnya 1934 roku komandir rajonu Oran u Pivnichnij Africi Z 11 kvitnya 1936 roku komanduvach vijskami i vijskovij gubernator Strasburga Z 3 chervnya 1939 chlen Vishoyi vijskovoyi radi Z 1939 roku komanduvach Armiyeyu rezervu Pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni 2 veresnya 1939 roku Zhiro buv priznachenij komanduvachem do zavdan yakoyi vhodilo nadannya dopomogi Niderlandam 10 travnya 1940 roku Zhiro pochav strimkij nastup zahopivshi kilka ostroviv sho kontrolyuvali girlo Sheldi prote proriv nimcyami francuzkoyi oboroni zmusiv jogo rozpochati vidstup Zhiro zumiv zberegti kerivnictvo vijskami ta vidviv armiyu u povnomu poryadku pislya chogo ocholiv ugrupovannya kudi uvijshli vcilili chastini 9 yi i 6 yi armij Vin vidmovivsya evakuyuvatisya z Franciyi i chiniv opir perevazhayuchim silam protivnika do ostannoyi mozhlivosti Polonenij general Zhiro na shodennij progulyanci data nevidoma 19 travnya 1940 roku kapitulyuvav u Vasinyi Buv peremishenij do forteci Kenigshtajn tabir dlya francuzkih vijskovopolonenih vishih oficeriv zvidki vtik 17 kvitnya 1942 do Vilnoyi zoni Marshal Peten prijnyav Zhiro yak osobistogo gostya ale napoleglivo poprosiv jogo povernutisya do Nimechchini oskilki poboyuvavsya zagostrennya stosunkiv iz Gitlerom Zhiro pogodivsya ale visunuv umovu zvilnennya pivmiljona francuzkih vijskovopolonenih yaki she z lita 1940 roku perebuvali u poloni Vodnochas Zhiro stav tayemno vesti peregovori z anglo amerikanskim komanduvannyam abi ocholiti vtorgnennya do Marokko ta Alzhiru Golovnokomanduvach vijskami Soyuznikiv u Pivnichnij Africi general Ejzenhauer ta komanduvach francuzkoyu general Zhiro viddayut chest praporam dvoh nacij u shtab kvartiri Soyuznih vijsk v Alzhiri 1943 7 listopada 1942 za kilka dniv do pochatku operaciyi Smoloskip Zhiro na pidvodnomu chovni Seraf buv tayemno dostavlenij z Franciyi v Gibraltar V rezultati ciyeyi operaciyi vin stav komanduvachem francuzkih vijsk u Pivnichnij Africi Pislya vbivstva Darlana 27 grudnya 1942 Zhiro obijnyav posadu Verhovnogo komisara Francuzkoyi Pivnichnoyi i Zahidnoyi Afriki Zhiro buv osnovnim supernikom Sharlya de Gollya u borotbi za kerivnu rol u francuzkomu uryadi u vignanni Pislya stvorennya 3 chervnya 1943 roku FKNV Zhiro i de Goll stali jogo spivgolovami 22 chervnya Zhiro takozh stav golovnokomanduvachem vijsk FKNV u Pivnichnij Africi ta Francuzkij Ekvatorialnij Africi a z 4 serpnya 1943 roku golovnokomanduvachem usima vijskami FKNV 19 listopada 1943 roku Zhiro pishov u vidstavku z posta spivgolovi FKNV a 4 kvitnya 1944 roku perestav buti golovnokomanduvachem vijskami FKNV otrimavshi pochesnij post general inspektora francuzkoyi armiyi 28 serpnya 1944 v Alzhiri na nogo bulo skoyeno zamah Z 1944 Zhiro buv vice golovoyu Vishoyi vijskovoyi radi do skladu yakogo vhodiv do 11 bereznya 1949 roku 2 chervnya 1946 roku Zhiro buv obranij vid en do Konstitucijnoyi asambleyi Napisav memuari Bez zasterezhen 1946 ta Alzhir 1942 1944 1949 Sim ya10 zhovtnya 1908 Anri Zhiro odruzhivsya z Selen Laperott 1889 1976 u comu shlyubi v nih narodilosya visim ditej Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ta pislya visadki u Pivnichnij Africi sim ya generala Zhiro sho zalishilasya u Franciyi perebuvala pid naglyadom policiyi Vishi Pislya visadki na Korsici 18 chleniv jogo sim yi u tomu chisli onuki grudnogo viku buli u zhovtni 1943 roku zaareshtovani gestapo ta vivezeni do Nimechchini Starshu dochku generala zahoplenu v Tunisi takozh vivezli do Nimechchini razom z ditmi vona pomerla v Tyuringiyi cherez vidsutnist medichnogo doglyadu General Zhiro takozh ye didom suchasnogo francuzkogo istorika ta zhurnalista BibliografiyaGeneral Giraud Mes evasions Julliard Paris 1946 General Giraud Un seul but la victoire Alger 1942 1944 Julliard Paris 1949 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Sycomore Assemblee nationale d Track Q193582d Track Q15271528 baza danih Leonore ministere de la Culture d Track Q2886420d Track Q384602 Chechia du chef bataillon Giraud du 4e regiment de zouaves 1 bereznya 2017 u Wayback Machine site du Musee des Invalides Giraud general Mes evasions Hachette 1946 Giraud general Mes evasions p 83 Giraud general Mes evasions p 94 L comme La Malmaison fort 8 lipnya 2011 u Wayback Machine sur Dictionnaire du Chemin des Dames consulte le 28 mars 2010 PosilannyaKomandiri Drugoyi svitovoyi vijni T 1 Mn 1997 ISBN 985 437 268 5 De Gaulle et Giraud sur Canal Academie 27 veresnya 2007 u Wayback Machine Zhiro Giraud Anri Onore 7 serpnya 2020 u Wayback Machine
Топ