Андріївська церква (Крим)

Андріївська церква (також Ай-Ендріт, Ай-Андріт) — історична церква в Криму (руїни), що знаходилася біля джерела на південно-східному схилі масиву (Тирке) на території (великої Алушти).

Регіон =
Андріївська церква
44°47′28″ пн. ш. 34°28′04″ сх. д. / 44.7911111111388891° пн. ш. 34.467777777805551409° сх. д. / 44.7911111111388891; 34.467777777805551409Координати: 44°47′28″ пн. ш. 34°28′04″ сх. д. / 44.7911111111388891° пн. ш. 34.467777777805551409° сх. д. / 44.7911111111388891; 34.467777777805551409
Країна	Україна
Розташування	^d Автономна Республіка Крим
Тип	церква і пам'ятка
Андріївська церква Андріївська церква (Україна)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква святого Андрія.

Розташований у лісі, приблизно за 1,5 кілометра на південний захід від села (Генеральське), в балці Ай-Андріт на висоті близько 500 м над рівнем моря біля однойменного джерела, на південно-східному схилі височини Карлича (Буюк-Карлича), поблизу стародавньої дороги, що з'єднувала селища (Улу-Узень) та Демерджі. Являє собою руїни однієї нефної церкви з притвором, спорудженої над джерелом, вода якого каптажною галереєю виходить з порталу під південно-східною стіною храму. Загальні розміри будівлі в плані — приблизно 4,5 на 10,0 м (внутрішнього простору — 3,0 на 8,3 м).

Історія

Оскільки храм докладно археологічно не вивчався, історики, за підйомним матеріалом та зовнішніми ознаками, обережно відносять його до останньої чверті XIII чи другої половини 1360-х років. Будівництво, мабуть, було здійснено жителями Улу-Узені та (Куру-Узені). Місце церкви належало до північно-східної частини Готії (казалії de Megapotami). З 1360-80-х років територія була під контролем Каффи, а з кінця 1450-х років по 1475, мабуть, керувалася представниками князівства Феодоро. Археологами виявлено наявність невеликого поселення біля храму, що, мабуть, спричинило припущення про існування тут монастиря, наукових доказів існування якого поки що немає. Час залишення храму, мабуть, пов'язаний з виселенням у Приазов'ї кримських християн 1778 року — церква Ай-Ендрі фігурує в списку занедбаних храмів Бертьє-Делагарда (2 цілих, а 9 розорених церков числяться при Улу-Узені в розділі про кількість церков християнських у кримському півострові цілих і зруйнованих — мабуть, серед них і Андріївська церква.

Описи

Перше про церкву писав академік Єгор Келлер у своєму «Донесенії, представленому Імператорською академією наук академіком Келером, про подорож його до Криму», в якому пропонував доручити губернатору та кримській владі нагляд за збереженням пам'ятників, у тому числі і «руїни, які називають Ендрі». Про покинутий монастир «Айндрі», руїни якого «складаються з декількох стін, арок і кам'яних куп; на місці вівтаря б'є багате джерело чудової води», писав Шарль Монтандон у своєму «Путівнику мандрівника по Криму, прикрашений картами, планами, видами та віньєтами …» 1833 року, 1841 року церкву згадував Петро Кеп. У путівнику 1871 року (Марія Сосногорова) описувала храм

З версту від водоспаду є залишки стародавньої церкви св. Андрія, з рясним джерелом, яке б'є з-під вівтаря... Татари називають це місце монастир Ендрі.

Василь Кондаракі в «Універсальному описі Криму» 1875 згадував «фундаменти від церкви Ай-ендрі (св. Андрія) з джерелом води, що виступає з-під вівтаря». У 1896 році на руїнах храму побував Арсеній Маркевич, який доповів (ученій комісії)

...урочище Ай-Андрит, на горі посеред чудового лісу, що спускається з Демерджинської яйли, з руїнами християнської церкви, з-під вівтаря якої виходить Курузеньська річка. Церква звернена на схід із вівтарною абсидою; вона вельми невеликих, за звичаєм, розмірів: усередині від входу до вівтарної перепони по чотири кроки завдовжки й завширшки. Вхід привертає до себе увагу величністю і красою, а всередині церкви добре збереглися колони: ціла з правого боку вівтарної перепони і половина з лівого, і при вході з правого боку ціла з капітеллю. Крім вхідних дверей - інші, в північній стіні. З південно-східного боку церкви була якась прибудова; під церквою складене на вапні склепіння, з-під якого б'є річка Курузень. ...більш мальовничих і краще збережених руїн церкви я в Криму не бачив.

А вже на засіданні ТУАК 19 жовтня 1911 року Арсеній Маркевич доповідав, що у церкви впало склепіння, ймовірно, внаслідок суперечок селян-татар сусідніх сіл за воду джерела. Руїни християнської церкви чи монастиря св. Андрія згадуються в «Путівнику Кримом» Олександра Безчинського 1904 року: «руїни християнської церкви або монастиря св. Андрія» та у путівнику К. Ю. Бумбера в 1914 року, який зазначав, що «навесні 1913 року залишки церкви, що добре збереглися, з тесанними колонами розібрані татарами». 1911 року об'єкт відвідав геолог (Петро Двойченко) і зробив кілька фотографій. У квітні 1913 року помічник Алуштинського міського старости зафіксував факт часткового руйнування залишків храму представниками громади селища Улу-Узень під час спроби направити води розташованого під ними джерела до своїх сільськогосподарських угідь. З цього приводу Таврійським віце-губернатором на адресу Ялтинського повітового справника було направлено припис про необхідність вжиття заходів для збереження об'єкта — Улу-Узеньський староста дав підписку, що вони зобов'язуються стежити за збереженням руїн. У путівнику «Крим» 1929 видання описується стан пам'ятника

Кілька років тому тут ще залишався вхід з колонами з вапнякового туфу, але зараз церква сильно зруйнована і залишилися тільки 2 стіни - південна, з аркою для води, і східна, решта перетворені на купу каміння....

У 1956 році експедицією Олега Домбровського було проведено попередні роботи з дослідження храму, здійснено зачистку руїн, виконано опис та фотографування, накреслено план будівлі: збереження стін місцями перевищувало 2 м. Знайдено велику кількість фрагментів архітектурних деталей, уламки кераміки та черепиці, датованої XI—X віком. У 1969 року об'єкт взято державний облік як архітектурно-археологічний пам'ятник «Храм Ай-Андрій X—XV ст. н. е.».

Посилання

1. Туристическая карта Крыма. ЮБК. ЭтоМесто.ru. 2007. Процитовано 11 грудня 2020.
2. Вячеслав (SL). Родник Ай-Андрит, балка Ай-Андрит, бассейн р.Улу-узень (Мегапотамо). Родники Крыма. оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
3. Лысенко А.В., Тесленко И.Б. Средневековый храм в урочище Ай-Алексий у с. Генеральское (бывш. Улу-Узень) в Крыму. // История и археология Крыма / Майко, Вадим Владиславович. — Севастополь : Колорит, 2018. — 371 с. — (История) — 300 прим. — .
4. Храм в урочище Ай-Андрий. Проект «Открытая археология». оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
5. Монтандон, Шарль Генри. Путеводитель путешественника по Крыму, украшенный картами, планами, видами и виньетами и предваренный введением о разных способах переезда из Одессы в Крым = Guide du voyageur en Crimée Odessa. — Киев : Стилос, 2011. — С. 208, 209. — . з джерела 8 січня 2021
6. Сосногорова М.А., Караулов Г.Э. Дорога из Алушты в Судак берегом моря // [1] / Сосногорова М.А. — 1. — Одесса : Типография Л. Нитче, 1871. — С. 255. — (Путеводитель) з джерела 3 лютого 2021
7. Когонашвили, К. К., Махнева, О. А. Средневековая фуна // Феодальная Таврика / Бибиков С.Н. — Киев : Наукова думка, 1974. — 216 с. — (Материалы из истории и археологии Крыма)
8. Бертье-Делагард А.Л. Ведомость старых христианских церквей в Крым. Портал «Азовские Греки». оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
9. Лашков Ф. Ф. Камеральное описание Крыма, 1784 года. Ведомость о числе христианских деревень, оставшихся после христиан с показанием в них числа дворов, також и сколько в котором городе христианских домов состоит. // Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. — Симферополь : Известия Таврической ученой архивной комиссии, 1889. — Т. 7. — С. 24—45. з джерела 9 січня 2021
10. Келер Генрих-Карл-Эрнст. Донесение, представленное Императорской академии наук академиком Келером, о путешествии его в Крым, 23 ноября 1821 г. // Записки Одесского общества истории и древностей : сборник. — 1872. — Т. 8 (1 липня). — С. 388. з джерела 29 листопада 2021.
11. Peter von Köppen. Uber die Temperatur von 130 Quellen der Taurischen Halbinsel. — St. Petersburg, 1841.
12. Василий Христофорович Кондараки. [2] — Николаев : типография В.М. Краевского, 1873. — Т. 10. з джерела 16 жовтня 2014
13. А.И. Маркевич Протоколы заседаний Таврической архивной комиссии. Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. Симферополь. Типография Таврического губернского правления. 1897. 26. С. 167
14. А.И. Маркевич. Протоколы заседаний Таврической архивной комиссии. Стр. 45 // [3] / А.И. Маркевич. — Симферополь : Типография Таврического губернского правления, 1912. — Т. 47. — 242 с. з джерела 10 січня 2021
15. Иван Мартынович Педдакас. Экскурсия из Алушты на водопад Джур-Джур. // [4] / Безчинский А. Я. — Москва : Типо-литография Т-ва И. Н. Кушнерев и К°, 1901. — С. 385—386. з джерела 12 листопада 2020
16. Экскурсии из Алушты // Крым : путеводитель / К. Ю. Бумбер. — Крымское общество естествоиспытателей и любителей природы. — Симферополь : Типография Таврического губернского земства, 1914. — С. 599. з джерела 30 листопада 2020
17. А.О.Штекер. {{{Заголовок}}}.