Андекська династія (нім. Andechser) — шляхетський рід, що домінував у Європі у другій половині XII—початку XIII століть. Отримав назву за родовим замком Андекс в Баварії.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTg0THpoa0wwRnVaR1ZqYUhOZmQyRndjR1Z1TG5CdVp3PT0ucG5n.png)
Представники Андекської династії володіли значними землями у Верхній Баварії, Франконії, Тіролі, займали престоли маркграфства Істрія (1171—1230), патріархату Аквилеї (1218—1251), герцогства Меранського (1180—1248) й пфальцграфства Бургундського (1208—1248).
Походження
Походження роду Андексів остаточно не встановлено. Згідно з однією з версій, їхнім пращуром був Бертольд II, граф (помер 1060), онук Бертольда I (помер 960), пфальцграфа Баварського з дому (Луїтпольдингів). За іншою легендою, перші графи Андекські вели походження від карантанських правителів Істрії з дому Рапото. Ще одна теорія виводить походження Андексів від графа Рассо, що правив у Верхній Баварії в середині X століття.
На самому початку XII століття більша частина Верхньої Баварії вздовж річок , Ізар та Інн входила до складу графства , центром якого був однойменний замок на південний схід від озера (Аммерзе). У 1132 році замок Діссен було передано церкві, а само графство приблизно у цей же час було розділено між двома братами — Оттоном II, що успадкував східні області з центром у , і Бертольдом II, який обрав своєю резиденцією абатство Андекс і став засновником лінії Діссен-Андекс.
Графи Діссен-Андекс
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWhMMkV3TDBWeWRHeGZRVzVrWldOb2N5NXdibWN2TWpBd2NIZ3RSWEowYkY5QmJtUmxZMmh6TG5CdVp3PT0ucG5n.png)
Завдяки своєму шлюбу із спадкоємицею роду Формбах, Бертольд II (помер 1151) став власником значних земельних володінь у Східній Франконії (майбутній Верхній Пфальц). Перша дружина Бертольда II походила з роду маркграфів Істрії, що дало можливість його синам висунути претензії на це князівство. Старший син Бертольда граф Поппо помер 1148 року у Константинополі під час хрестового походу до Святої землі. Його молодший брат Отто став 1165 року єпископом , а 1177 року єпископом Бамбергу. Він відігравав значну роль у боротьбі між імператором Священної Римської імперії і папою римським і за свою підтримку імператора Фрідріха I отримав титул герцога Франконії.
По смерті Бертольда II 1151 року його володіння успадкував середній син графа (1122—1188). У 1177 році, після смерті маркграфа Істрії з династії , Бертольд III приєднав Істрію й землі в Крайні до своїх володінь, ставши таким чином одним з найвпливовіших феодалів південно-східних кордонів імперії.
Герцоги Меранські
Син і спадкоємець маркграфа Бертольда (1153—1204) отримав у 1180/1183 році титул герцога Меранського (від нім. Meer — море) із землями навколо приморського міста Рієка. Об’єднавши під своєю владою величезні території від Істрії до Франконії Бертольд IV став центральною фігурою у політичному житті південної Німеччини на межі XII—XIII століть. За нього Андекська династія досягла свого зеніту. Бертольд IV був одним з найближчих соратників імператора Генріха VI, брав участь у його вторгненнях до Італії й Третьому хрестовому поході.
Серед вісьмох дітей герцога Бертольда — (Агнеса Меранська), Королева Франції, дружина Філіпа II Августа; Гертруда, Королева Русі; Свята Ядвіга Адекська; Екберт, єпископ Бамбергу, і Бертольд V, патріарх Аквілеї. Старший син Бертольда IV (помер 1234) успадкував 1204 року володіння свого батька, а, одружившись 1208 року з , спадкоємицею пфальцграфства Бургундського, приєднав до своїх володінь Франш-Конте. Але того ж року Оттон і його брат взяли участь в організації вбивства німецького короля Філіпа Швабського, за що на них було накладено опалу й вони втратили Істрію. Лише 1215 року істрійські володіння були повернені Оттону I. У період правління Оттона центр Меранського герцогства перемістився до Тіролю, де 1234 року було засновано нове місто Інсбрук, що став невдовзі адміністративним центром цієї області.
Кінець династії
(1208—1248), син і спадкоємець Оттона I, зіткнувся із значними проблемами у своїх володіннях в Бургундії та Франконії, на які висували претензії сусідні держави. В Тіролі йому протистояли єпископи Бріксена і , що змусило герцога піти на династичний союз з невеликим Тірольським графством, уклавши 1234 року угоду про спільні дії проти єпископів і спадкування володінь Оттона графами Тіролю. Оттон II не мав дітей і 1248 року з його смертю перервалась чоловіча лінія Андекської династії. Володіння герцогів Меранських було розділено між дальніми родичами Андексів: Істрія відійшла до патріарха Аквілейського, північно-тірольські землі з Інсбруком — графам Тіролю, Кобург — графам , Східна Франконія — графам (Орламюнде), Верхня Баварія — герцогам Баварії з дому Віттельсбахів, Крайна — герцогам Каринтії, було приєднано до єпископства Бамберг, а Франш-Конте знову стала незалежною під владою Оттона II .
Андекській династії не вдалось створити міцне державне утворення зі своїх володінь, розкиданих усією південно-східною Німеччиною. Цього змогли досягти їхні наступники, що збільшили свої землі за рахунок колишніх володінь Андексів, — Віттельсбахи і графи Тірольські. Однак, правління герцогів Меранських лишило помітний слід в історії регіону. На їх час припав початок бурхливого розвитку Тіролю й пік економічного і політичного впливу Істрії.
Список графів Андекських і герцогів Меранських
Правитель | Роки правління | Титули |
---|---|---|
Графи Андекські | ||
Бертольд II | 1130-е—1151 | граф , () і Штейну (Крайна) |
1151—1188 | маркграф Істрії (c 1177), граф Плассенберга і Крайни | |
Герцоги Меранські | ||
1180—1204 | маркграф Істрії та Крайни, граф Плассенберга і Андекса | |
тж. Оттон ІІ Бургундський | 1204—1234 | пфальцграф Бургундії (під іменем Оттон ІІ) (1208-1231), граф Плассенберга і Андекса |
1204—1208 | маркграф Істрії та Крайни | |
тж. Оттон ІІІ Бургундський | 1234—1248 | пфальцграф Бургундії (з 1231), маркграф Істрії та Крайни, граф Плассенберга і Андекса |
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет