Альфонс Жуен

Альфо́нс Жуе́н, повне ім'я — Альфо́нс П'є́р Жуе́н (фр. Alphonse Juin; 16 грудня 1888, Аннаба, Французький Алжир — 27 січня 1967, Париж, Франція) — французький військовослужбовець і політичний діяч, бригадний генерал (з 1938 року), командувач експедиційним французьким корпусом у роки Другої світової війни (з 1942), генеральний резидент в Марокко (з 1947 року), Маршал Франції (з 1952 року), Командувач об'єднаними збройними силами НАТО у Брюнсумі (з 1953 року); ветеран Першої і Другої світових воєн.

Альфонс Жуен фр. Alphonse Juin
Альфонс Жуен
Прапор 1-й Командувач ОЗС НАТО у Брюнсумі
20 серпня 1953 — вересень 1956
Попередник:	посаду утворено
Наступник:	Жан-Етьєн Валлю
Прапор Маршал Франції
з 1952
Народження:	16 грудня 1888(1888-12-16) Аннаба, ^d, Франція
Смерть:	27 січня 1967(1967-01-27) (78 років) Париж, Франція
Поховання:	^d
Країна:	Франція
Освіта:	Особлива військова школа Сен-Сір
Автограф:
Нагороди:	маршал Франції ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство і ранні роки

Альфонс Жуен народився 16 грудня 1888 року в місті Аннаба, що на північному сході Французького Алжиру (нині суверенна держава Алжир), в сім'ї жандарма Віктора Жена та його дружини Саліни. Названий був на честь діда по батьківський лінії. Коли Жуену виповнилося 6 років, його сім'я переїхала до міста Константіна. Там він пішов навчатися у початкову школу, а згодом вступив до ліцею «Lycée d'Aumale».

У 1909 році майбутній маршал Франції вступив до особливої військової школи Сен-Сір, яка займалася підготовкою кадрів для французького офіцерства і жандармерії. Після складання вступного іспиту Жуен був зарахований до алжирського полку 1er Régiment de Zouaves. Пізніше отримав звання сержанта. Перед (Агадірською кризою) у 1910 році переведений до 223-го полку Saint-Cyr, що у марокканському місті Фес. Окрім алжирських солдатів, сюди увійшли також солдати з Китаю, Туреччини та Ірану. Серед них також були майбутні генерали Антуан Безо та Шарль де Голль.

Отримавши звання молодшого лейтенанта, 1 жовтня 1912 року Жуен був переведений до полку 1er Régiment de Tirailleurs Algériens. Служив у Марокко. Брав участь у Заянській війні, у боях поблизу міста Таза.

Перша світова війна

Після початку Першої світової війни у серпні 1914 року була сформована бригада з п'яти батальйонів, відома також як Brigade des Chasseurs Indigènes, до якої й приєднався Альфонс Жуен. Бригада складалася з марокканських військ, які були відправлені на Західний фронт у Францію. Пізніше він отримав звання лейтенанта.

5 вересня 1914 року бригада вступила у перший бій на Марні. І на наступний день Альфонс був важко поранений у ліву руку, але, відмовившись від медичної допомоги, залишився на фронті. За мужність і стійкість він був нагороджений Хрестом Ордена Почесного легіону. У січні 1915 року їхня бригада приєдналась до битви під Шампань-Арденною. Там Альфонс Жуен знову отримав поранення, але в цей раз у праву руку. Після двох важких поранень він був примусово відправлений до лікарні. Отримав звання капітана.

Після повернення з Франції в кінці 1916 року став ад'ютантом генерального резидента в Марокко Юбера Ліоте. У квітні 1917 повернувся знову до Франції і взяв участь битві Робера Нівеля, а у жовтні 1918 року приєднався до французької місії армії США.

Міжвоєнний період

Після Першої світової війни повернувся до марокканського полку «1er Régiment de Tirailleurs Marocains» та продовжив паралельно навчатися в школі Сен-Сір. Після закінчення навчання в 1921 році Жуен був відправлений служити у штаб дивізії, що в Тунісі.

У вересні 1927 року повернувся до Північної Африки і командував батальйоном у «7e Régiment de Tirailleurs Algériens». Він одружився з Марі Габріель Сесіль, дочкою з ветеринарного лікаря, який переїхав із сім'єю в міто Константіна і став займатися бізнесом. У 1928 році став військовим секретарем і директором з політичних питань у Марокко. У 1932 році отримав звання підполковника. У 1935 році став командиром «3e Régiment de Zouaves». Пізніше отримав звання полковника.

У 1937 році Жуена призначено генеральним резидентом у Марокко. 26 грудня 1938 року повернувся до Алжиру, отримавши звання бригадного генерала.

Марк Кларк і Альфонс Жуен (Італія, 1944)

Друга світова війна

У часи Другої світової війни Жуен отримав звання генерала дивізії і очолив командування військами в Марокко. Адмірал Франсуа Дарлан запропонував йому посаду міністра з висвітлення війни, але Жуен відхилив пропозицію, заявивши, що він хоче служити тільки в Північній Африці. 20 листопада 1941 року він був підвищений до генерала корпусу і очолив командування сухопутними військами у Північній Африці.

У 1943 році був призначений начальником штабу французьких військ. У цьому ж році його було підвищено до генерала армії. Переконавши командувача союзними військам Дуайта Ейзенхауера, про те, що 2-а танкова дивізія на чолі з Філіпом Леклерком повинна звільнити Париж, Жуен і де Голль у серпні 1944 року увійшли до Парижа.

Після війни Альфонса Жуена гостро критикували. На думку низки дослідників, він разом з де Голлем несуть відповідальність за військові злочини проти цивільного населення, які були вчинені солдатами союзних військ під час Італійської кампанії в 1944 році. Як зазначають історики, жертвами грабежів, убивств і зґвалтувань стали тисячі італійців; з особливою жорстокістю діяли колоніальні війська, значну частину яких складали вихідці з Африки.

Деякі критики відзначають «подвійність» позиції Жюена після початку заворушень в Лаціо. Французькому воєначальнику приписують наступні слова:

«Слід було вести себе з гідністю, не дивлячись на наші почуття до народу, що ганебно зрадив Францію».

Оригінальний текст (фр.)

« qu’il fallait maintenir une attitude digne, malgré nos sentiments à l’égard d’une nation qui a odieusement trahi la France ».

— Tommaso Baris (пер. з фр.)

Післявоєнні і останні роки життя

У січні 1947 Жуен повернувся до Північної Африки. Він виступав проти незалежності Марокко від Франції. Як генеральний резидент в Марокко він заборонив релігійні школи і певні збори, які, на його думку, були націоналістичними. Під час його перебування на посаді втілено у життя безліч адміністративних реформ.

У квітні 1946 року він відвідав Індокитай. Мав декілька зустрічей з високопоставленими чиновниками, серед яких був і Хо Ши Мін. У 1948 році йому надійшла пропозиція командувати Західноєвропейськими союзними сухопутними військами, але він її віхилив.

У 1952 році отримав найвище військове звання — Маршал Франції. У 1953 році Жуен очолив новостворене командування об'єднаними збройними силами в Брюнсумі.

1 жовтня 1956 року подав у відставку.

У листопаді 1966 року переніс інфаркт, а 27 січня 1967 року помер. Похорони відбулися в (Нотр-Дам де Парі). На похоронах були присутні Александр Ріджуей, Марсель Карпентьєр та Шарль де Голль.

Меморіал Альфонса Жуена

Нагороди

• Французькі:
• Орден Почесного Легіону
  • Лицар (з 10 грудня 1914 року)
  • Офіцер (з 28 грудня 1924 року)
  • Командир (з 1 жовтня 1940 року)
  • Кавалер (з 25 червня 1944 року)
  • Великий Хрест (з 8 травня 1945)
• Військова Медаль
• Військовий Хрест 1914—1918
• Військовий Хрест 1939—1945
• Медаль Перемоги
• Колоніальна медаль
• Іноземні:
• (Хрест Суверенного військового Ордену Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти) (Мальта)
• (Бельгія)
• Медаль «За видатні заслуги» (США)
• Легіон Заслуг (США)
• (Марокко)
• Орден Лазні (Велика Британія)
• Хрест Грюнвальда (Польща)

Бібліографія

• Le Maghreb en feu, 1957.
• L'Europe en question, 1958, avec Henri Massis.
• Mémoires, 1959–60.
• Je suis soldat, 1960.
• La Campagne d'Italie, 1962
• C'étaient nos frères, 1962.
• Histoire parallèle — La France en Algérie 1830—1962, 1963.
• La Brigade marocaine à la bataille de la Marne, 1964.
• Trois siècles d'obéissance militaire, 1650—1963, 1964.

Примітки

1. Clayton 1992, pp. 10–12.
2. (PDF) (French) . . Архів оригіналу (PDF) за 6 червня 2014. Процитовано 3 червня 2014.
3. (French) . bone.piednoir.net. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 3 червня 2014.
4. Juin, Alphonse. (French) . 1914ancien.free. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
5. Clayton 1992, pp. 14–16
6. Juin, Alphonse. (French) . perso.neuf. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
7. (French) . geneanet. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 10 червня 2014.
8. «Alphonse Juin» (in French) [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. Ministère de la Défense. Retrieved 11 June 2014.
9. Baris, Tommaso. Le corps expéditionnaire français en Italie. ^[fr]. Архів оригіналу за 10 серпня 2012. Процитовано 11 серпня 2012. (фр.)
10. Alphonse Juin, Marshal of France dies at 78. St. Petersburg Times. 28 січня 1967. Процитовано 15 червня 2014.

Джерела

• Baris, Tommaso (January 2007). . Vingtième Siècle (French) (93): 47—61. ISSN 0294-1759. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. (англ.)
• Blumenson, Martin (1969). (PDF). United States Army in World War II: The War in the Mediterranean. Washington DC: Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. OCLC 22107. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. (англ.)
• Clark, Mark (1950). Calculated Risk. New York City: Harper & Brothers. OCLC 358946. (англ.)
• Clayton, Anthony (1992). Three Marshals of France. London: Brassey's. ISBN . OCLC 25026611. (англ.)
• Fisher, Ernest F. (1977). (PDF). United States Army in World War II: The War in the Mediterranean. Washington DC: Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. OCLC 2463467. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2014. (англ.)
• Howe, George F. (1957). (PDF). United States Army in World War II: The War in the Mediterranean. Washington DC: Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. OCLC 23304011. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2014. (англ.)
• Vigneras, Marcel (1957). (PDF). Office of the Chief of Military History, U.S. Department of the Army. Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 14 серпня 2014. (англ.)