Ален I (герцог Бретані)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: (Ален I).

Ален I Крива Борода (*Alain Barbetorte, між 900 та 910 —952) — герцог Бретані у 937—952 роках. Також іноді називають Аленом II (рахуючи від Алена I Великого).

Ален I
Народився	910^[2]
Помер	952^[1] Нант
Поховання	Нант
Національність	бретонець
Діяльність	аристократ
Титул	герцог Бретані
Термін	937—(952) роки
Попередник	Вільгельм I
Наступник	Дрого
Конфесія	християнство
Рід	династія Балта
Батько	Матуедої I
Мати	донька Алена I
У шлюбі з	Аделаїда Блуаська
Діти	Дроґо (герцог Бретані), Гоель I, Герех і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Був сином Матьєдуа I, графа Поера, та доньки короля Бретані Алена I. Народився між 900 та 910 роками. Близько 910 року після смерті батька стає новим графом Поера. У 913 році залишив Бретань, перебравшись до двору Едуарда Сповідника, короля Англії. Тут затоваришував з вигнанцем з Західно-Франкського королівства— Людовиком Каролінгом (майбутнім королем Людовиком IV). Перебував десь до 923 року.

У середині 920-х років в союзі з Юдикаелем Беранже, графом Ренна, розпочав повстання проти влади норманів в Бретані. Потім отримав підтримку (Гуго Великого), графа Парижу, та Герьерта II, графа Вермандуа. Протягом 925—930 років завдано поразок правителям (Фелекану) і (Інкону). З 931 року почалася також війна з Вільгельмом I, герцогом Нормандії, який захопив частину колишнього королівства Бретань, який оголосив себе бретонським герцогом.

У 936 року захопив важливе місто Доль, потім завдав поразки норманам на чолі з Інконом. 937 року війська Алена II захопили місто Нант, ставку норманів. Водночас вдалося відбити амбіції герцога Вільгельма I, але війна з ним тривала до 942 року.

937 або 938 року Ален II оголосив себе новим герцогом Бретані. Втім боротьба з норманами тривала до 939 року. Бретонський герцог уклав союз з Гуго I, графом Мена. В союзі з ним 1 серпня завдав остаточної поразки норманам у битві при Тран. Після цього діяв в союзі з королем Франції проти Нормандії та франкських магнатів.

У 942 році уклав мирний договір з королем Людовиком IV, за яким відмовився від Котантена і Авранша та претензій на графство Мен. Також уклав союз з Вільгельмом III, герцогом Аквітанії. Натомість отримав сеньйорії (Тіффож), Моге, Ербоге.

У 944 році розпочалася боротьба з Юдикаелем Беранже, графом Ренна, який не бажав коритися Алену II. Боротьба тривала до самої смерті герцога. 948 року оженився на доньці графа Блуа і Шартра. Втім вже 952 року раптово помер, залишивши владу малому синові Дрого.

Родина

Дружина — Аделаїда, донька Теобальда Старого, графа Блуа

Діти:

• Дрого (д/н—958), герцог Бретані у 952—958 роках

бастарди від коханки Юдит:

• Гоель (д/н—981), герцог Бретані у 958—981 роках
• (Гюереш) (д/н—988), герцог Бретані у 981—988 роках

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. https://www.geni.com/profile/index/6000000002603663840

Джерела

• Michael Jones, The Creation of Brittany: A Late Medieval State, (Hambledon Press, 1988), 4
• André Chédeville et Noël-Yves Tonnerre, La Bretagne féodale xie — xiiie siècle, Ouest-France Université, Rennes, 1987 ().
• Louis Halphen, Francia: gli ultimi carolingi e l'ascesa di Ugo Capeto (888—987), cap. XX, vol. II (L'espansione islamica e la nascita dell'Europa feudale) della Storia del Mondo Medievale, pp. 636—661.