Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Айсмавурк арм Հայսմավուրք давньовірм Յայսմաւուրք середньовічна вірменська збірка християнських свят житій і мучеництв св

Айсмавурк

Айсмавурк

Айсмавурк (арм. Հայսմավուրք, давньовірм. Յայսմաւուրք) — середньовічна вірменська збірка християнських свят, житій і мучеництв святих, написана в хронологічному порядку. Аналог грецького Синаксаря та слов'янського [ru]. Назва походить від давньовірменських коренів «айсм» (յայսմ, цей), «авур» (աւուր, день) і закінчення множини «к». Така назва закріпилася в XIII столітті і пов'язана з тим, що розділи для відповідних календарних днів починаються словами «Айсм авур…» (В цей день). Потім перелічуються відзначувані в цей день свята і наводяться житія і мучеництва святих, призначені для читання в церкві у цей день. Ці біографічні твори мають також важливе історичне значення.

image
«Айсмавурк» в Матенадарані

Історія

Хоча вірменська агіографічна традиція бере початок з V століття, перші збірки таких творів з'явилися дещо пізніше. Історична традиція пов'язує початок утворення «Айсмавурка» з іменем Соломона Макенаці, який 747 році склав святкові Мінеї. У IX столітті лікар Ованес перекладає з грецької ряд мучеництв. 897 року настоятель монастиря св. Атома Гагік вардапет та ієрей Григір переклав низку мучеництв з сирійської мови та склав агіографічну збірку «Атомагир» (вірм. Ատոմագիր, лист Атома), якою користувалися у щоденних церковних читаннях. 1001 року Атом Варагеці, єпископ гавару Андзевацік, упорядкував і доповнив цю збірку. «Атомагир» вважається прототипом «Айсмавурка», відомий також під назвою «Хоромадир» (вірм. Հոռոմադիր, римський порядок), оскільки хронологічний порядок свят складено за римським календарем. Переклад грецького Синаксарія католикосом 991 року також значно сприяв подальшому розвитку «Айсмавурка». Католикос Овсеп однак додав до грецького перекладу тільки житія Григора Просвітителя, і св. Гаяне. Особливо важливою була збірка мучеництв, складена католикосом (1066—1105) в кінці XI століття, яка, після деяких змін, стала основою для подальших редакцій «Айсмавурків». Перші повноцінні «Айсмавурки» з'являються в XIII столітті, на основі вже існуючих агіографічних творів і зборів. Сучасні дослідники відзначають чотири основні редакції.

Редакції

1249 року єпископ Хачена Тер-Ісраел на замовлення Ванакан Вардапета і князя Гасан-Джалала Доли пише перший «Айсмавурк». Перш за все він уточнює біографічні дати святих зі збірки Григора Мартиролюба і включає ці житія до перекладеного Овсепом Костанднуполсеці грецького Синаксаря. Тер-Ісраел пише дати згідно з римським календарем, починаючи виклад з 1 січня (житієм Василія Кесарійського), однак у порядку відзначення свят перевагу надає вірменським святам. До книги вже було включено «Житія Бориса і Гліба». Незважаючи на те, що Тер-Ісраел Хаченці не написав жодної оповіді, він по праву вважається автором першого «Айсмавурка», який, крім зрозумілої ритуальної функції, мав велике дидактичне та історико-художнє значення. Назва «Айсмавурк» також належить авторству Тер-Ісраела.

Кіракос Гандзакеці

Вже 1252 року Кіракос Гандзакеці додає до «Айсмавурка» Ісраела Хаченці 112 агіографічних творів і приводить книгу до відповідності з вірменським календарем, слідуючи за Григором Мартиролюбом. Виклад починається з 11 серпня, святом Івана Хрестителя. Завдяки відповідності вірменському календарю, редакція Гандзакеці здобула значну популярність. 1269 року в Сисі Гандзакеці поповнює своє зібрання ще 170 житіями. «Айсмавурк» Кіракоса Гандзакеці був деякий час помилково приписаний автору XIV століття . У XIV—XV століттях в Криму було написано кілька редакцій «Айсмавурка», що сходять до тексту Гандзакеці.

Католикос Григор Анаварзеці (1293—1305), як прихильник зближення вірменської та католицької церков, приводить «Айсмавурк» Ісраела Хаченці у відповідність з католицьким календарем. На прохання прозахідно настроєного короля Хетума II стверджує свято «Всіх святих» 1 листопада, як у католиків, і навіть переносить дати основних християнських свят (зокрема й Різдво було перенесено з 6 січня на 25 грудня). У порядку згадування церковних свят також перевага надається католицькій традиції. «Айсмавурк» Григора Анаварзеці було опубліковано 1834 року. Спочатку це видання помилково приписували Ісраелу Хаченці.

Текст Григора Хлатеці Церенца значно відрізняється від попередніх редакцій своїм обсягом і наявністю багатого історичного і географічного матеріалу. В ньому широко висвітлено вірменські народні традиції, побут і звичаї простих людей, наведено також народні етимології багатьох топонімів і особистих імен. Заснований на «Айсмавурці» Кіракоса Гандзакеці, він містить понад 700 житій і мучеництв. Хлатеці не тільки зібрав практично всі написані в минулому агіографічні твори, але й доповнив їх, а також написав багато власних праць. Він радив майбутнім книжникам доповнювати твір біографіями мучеників свого часу. На відміну від інших авторів «Айсмавурка», у Хлатеці житія носять більше біографічний, ніж риторичний характер. Якщо в інших «Айсмавурках» всі герої — визнані церквою святі, то у Хлатеці, крім загальноприйнятих, зустрічаються й вихідці з народу, прості смертні, народні герої. Написаний розмовною, доступною для народу мовою.

Видання

На початку XVIII століття в друкарні відомого гравіювальника і видавця Григора Марзванеці в Константинополі було видано дві великі редакції «Айсмавурка» (1706 р., 951 стор. і 1730 р., 731 стор.). Книги відрізняються високоякісними гравюрами, виконаними особисто видавцем.

Гравюри з «Айсмавурка» Григора Марзванеці
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image
  • image

У 2008—2011 роках, за фінансової підтримки благодійника Саргіса Петояна, видавничий відділ св. Ечміадзина опублікував «Айсмавурк» у 12 томах, відповідно до місяців року.

Примітки

  1. Армянская Советская Энциклопедия, Հայսմավուրք [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.], том 6, Ереван, 1980, стр. 202—203
  2. Энциклопедия Христианская Армения, Հայսմավուրք[недоступне посилання з Май 2018], Ереван, 2002, стр. 561—562
  3. ежемесячник «Маштоци ардзаганк» [ 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.], март 2013, стр. 2—4
  4. Мир Религий // Справка о календаре, Календарь праздников Армянской Церкви [ 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.], 2001
  5. Православная Энциклопедия, Житийная литература [ 9 квітня 2020 у Wayback Machine.], том 19, стр. 283—345
  6. Mikayel Chamchyants, History of Armenia, vol. 2, Bishop's College Press, 1827, стр. 8
  7. Энциклопедия Христианская Армения, [[[s:hy:Էջ:Քրիստոնյա Հայաստան հանրագիտարան 2002.djvu/128]] Ատոմագիր], Ереван, 2002, стр. 134
  8. G. Deeters, G. R. Solta, V. Inglisian, Armenisch und kaukasische Sprachen, Brill Archive, 1963, 272 pp, стр. 187
  9. М. Т. Авдалбекян, Из истории армянских средневековых сборников (Проложные редакции). [ 14 лютого 2019 у Wayback Machine.], Историко-филологический журнал, 1979, № 3. стр. 155—164.
  10. Т. Э. Саргсян, Армянские жития святых епископов Херсонеса [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Сугдейский сборник: вып. IV, Киев-Судак, 2010, стр. 202—224
  11. Н. Н. Розов, О русско-армянских книжных связях древнейшего периода. [ 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Историко-филологический журнал, № 3. Ереван, 1978, стр. 207—216
  12. А. Н. Срапян, Филологические уточнения. [ 2 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Историко-филологический журнал, № 4, 1972, стр. 137—145
  13. Ю. М. Могаричев, А. В. Сазанов, Т. Э. Саргсян, С. Б. Сорочан, А. К. Шапошников, Жития епископов херсонских: в контексте истории Херсонеса Таврического [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Харьков, 2012, стр. 101—103,
  14. A. J. Hacikyan, G. Basmajian, E. S. Franchuk, N. Ouzounian, The Heritage of Armenian Literature: From the sixth to the eighteenth century, Wayne State University Press, 2002, стр. 615
  15. Հրատարակվել է «Յայսմաւուրք»-ի 12-հատորյակը, www.1in.am[недоступне посилання з Сентябрь 2018]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ajsmavurk arm Հայսմավուրք davnovirm Յայսմաւուրք serednovichna virmenska zbirka hristiyanskih svyat zhitij i muchenictv svyatih napisana v hronologichnomu poryadku Analog greckogo Sinaksarya ta slov yanskogo ru Nazva pohodit vid davnovirmenskih koreniv ajsm յայսմ cej avur աւուր den i zakinchennya mnozhini k Taka nazva zakripilasya v XIII stolitti i pov yazana z tim sho rozdili dlya vidpovidnih kalendarnih dniv pochinayutsya slovami Ajsm avur V cej den Potim perelichuyutsya vidznachuvani v cej den svyata i navodyatsya zhitiya i muchenictva svyatih priznacheni dlya chitannya v cerkvi u cej den Ci biografichni tvori mayut takozh vazhlive istorichne znachennya Ajsmavurk v MatenadaraniIstoriyaHocha virmenska agiografichna tradiciya bere pochatok z V stolittya pershi zbirki takih tvoriv z yavilisya desho piznishe Istorichna tradiciya pov yazuye pochatok utvorennya Ajsmavurka z imenem Solomona Makenaci yakij 747 roci sklav svyatkovi Mineyi U IX stolitti likar Ovanes perekladaye z greckoyi ryad muchenictv 897 roku nastoyatel monastirya sv Atoma Gagik vardapet ta iyerej Grigir pereklav nizku muchenictv z sirijskoyi movi ta sklav agiografichnu zbirku Atomagir virm Ատոմագիր list Atoma yakoyu koristuvalisya u shodennih cerkovnih chitannyah 1001 roku Atom Varageci yepiskop gavaru Andzevacik uporyadkuvav i dopovniv cyu zbirku Atomagir vvazhayetsya prototipom Ajsmavurka vidomij takozh pid nazvoyu Horomadir virm Հոռոմադիր rimskij poryadok oskilki hronologichnij poryadok svyat skladeno za rimskim kalendarem Pereklad greckogo Sinaksariya katolikosom 991 roku takozh znachno spriyav podalshomu rozvitku Ajsmavurka Katolikos Ovsep odnak dodav do greckogo perekladu tilki zhitiya Grigora Prosvititelya i sv Gayane Osoblivo vazhlivoyu bula zbirka muchenictv skladena katolikosom 1066 1105 v kinci XI stolittya yaka pislya deyakih zmin stala osnovoyu dlya podalshih redakcij Ajsmavurkiv Pershi povnocinni Ajsmavurki z yavlyayutsya v XIII stolitti na osnovi vzhe isnuyuchih agiografichnih tvoriv i zboriv Suchasni doslidniki vidznachayut chotiri osnovni redakciyi Redakciyi1249 roku yepiskop Hachena Ter Israel na zamovlennya Vanakan Vardapeta i knyazya Gasan Dzhalala Doli pishe pershij Ajsmavurk Persh za vse vin utochnyuye biografichni dati svyatih zi zbirki Grigora Martirolyuba i vklyuchaye ci zhitiya do perekladenogo Ovsepom Kostandnupolseci greckogo Sinaksarya Ter Israel pishe dati zgidno z rimskim kalendarem pochinayuchi viklad z 1 sichnya zhitiyem Vasiliya Kesarijskogo odnak u poryadku vidznachennya svyat perevagu nadaye virmenskim svyatam Do knigi vzhe bulo vklyucheno Zhitiya Borisa i Gliba Nezvazhayuchi na te sho Ter Israel Hachenci ne napisav zhodnoyi opovidi vin po pravu vvazhayetsya avtorom pershogo Ajsmavurka yakij krim zrozumiloyi ritualnoyi funkciyi mav velike didaktichne ta istoriko hudozhnye znachennya Nazva Ajsmavurk takozh nalezhit avtorstvu Ter Israela Kirakos Gandzakeci Vzhe 1252 roku Kirakos Gandzakeci dodaye do Ajsmavurka Israela Hachenci 112 agiografichnih tvoriv i privodit knigu do vidpovidnosti z virmenskim kalendarem sliduyuchi za Grigorom Martirolyubom Viklad pochinayetsya z 11 serpnya svyatom Ivana Hrestitelya Zavdyaki vidpovidnosti virmenskomu kalendaryu redakciya Gandzakeci zdobula znachnu populyarnist 1269 roku v Sisi Gandzakeci popovnyuye svoye zibrannya she 170 zhitiyami Ajsmavurk Kirakosa Gandzakeci buv deyakij chas pomilkovo pripisanij avtoru XIV stolittya U XIV XV stolittyah v Krimu bulo napisano kilka redakcij Ajsmavurka sho shodyat do tekstu Gandzakeci Katolikos Grigor Anavarzeci 1293 1305 yak prihilnik zblizhennya virmenskoyi ta katolickoyi cerkov privodit Ajsmavurk Israela Hachenci u vidpovidnist z katolickim kalendarem Na prohannya prozahidno nastroyenogo korolya Hetuma II stverdzhuye svyato Vsih svyatih 1 listopada yak u katolikiv i navit perenosit dati osnovnih hristiyanskih svyat zokrema j Rizdvo bulo pereneseno z 6 sichnya na 25 grudnya U poryadku zgaduvannya cerkovnih svyat takozh perevaga nadayetsya katolickij tradiciyi Ajsmavurk Grigora Anavarzeci bulo opublikovano 1834 roku Spochatku ce vidannya pomilkovo pripisuvali Israelu Hachenci Tekst Grigora Hlateci Cerenca znachno vidriznyayetsya vid poperednih redakcij svoyim obsyagom i nayavnistyu bagatogo istorichnogo i geografichnogo materialu V nomu shiroko visvitleno virmenski narodni tradiciyi pobut i zvichayi prostih lyudej navedeno takozh narodni etimologiyi bagatoh toponimiv i osobistih imen Zasnovanij na Ajsmavurci Kirakosa Gandzakeci vin mistit ponad 700 zhitij i muchenictv Hlateci ne tilki zibrav praktichno vsi napisani v minulomu agiografichni tvori ale j dopovniv yih a takozh napisav bagato vlasnih prac Vin radiv majbutnim knizhnikam dopovnyuvati tvir biografiyami muchenikiv svogo chasu Na vidminu vid inshih avtoriv Ajsmavurka u Hlateci zhitiya nosyat bilshe biografichnij nizh ritorichnij harakter Yaksho v inshih Ajsmavurkah vsi geroyi viznani cerkvoyu svyati to u Hlateci krim zagalnoprijnyatih zustrichayutsya j vihidci z narodu prosti smertni narodni geroyi Napisanij rozmovnoyu dostupnoyu dlya narodu movoyu VidannyaNa pochatku XVIII stolittya v drukarni vidomogo graviyuvalnika i vidavcya Grigora Marzvaneci v Konstantinopoli bulo vidano dvi veliki redakciyi Ajsmavurka 1706 r 951 stor i 1730 r 731 stor Knigi vidriznyayutsya visokoyakisnimi gravyurami vikonanimi osobisto vidavcem Gravyuri z Ajsmavurka Grigora Marzvaneci U 2008 2011 rokah za finansovoyi pidtrimki blagodijnika Sargisa Petoyana vidavnichij viddil sv Echmiadzina opublikuvav Ajsmavurk u 12 tomah vidpovidno do misyaciv roku PrimitkiArmyanskaya Sovetskaya Enciklopediya Հայսմավուրք Arhivovano 6 kvitnya 2020 u Wayback Machine tom 6 Erevan 1980 str 202 203 Enciklopediya Hristianskaya Armeniya Հայսմավուրք nedostupne posilannya z Maj 2018 Erevan 2002 str 561 562 ezhemesyachnik Mashtoci ardzagank 2 zhovtnya 2020 u Wayback Machine mart 2013 str 2 4 Mir Religij Spravka o kalendare Kalendar prazdnikov Armyanskoj Cerkvi 16 zhovtnya 2013 u Wayback Machine 2001 Pravoslavnaya Enciklopediya Zhitijnaya literatura 9 kvitnya 2020 u Wayback Machine tom 19 str 283 345 Mikayel Chamchyants History of Armenia vol 2 Bishop s College Press 1827 str 8 Enciklopediya Hristianskaya Armeniya s hy Էջ Քրիստոնյա Հայաստան հանրագիտարան 2002 djvu 128 Ատոմագիր Erevan 2002 str 134 G Deeters G R Solta V Inglisian Armenisch und kaukasische Sprachen Brill Archive 1963 272 pp str 187 M T Avdalbekyan Iz istorii armyanskih srednevekovyh sbornikov Prolozhnye redakcii 14 lyutogo 2019 u Wayback Machine Istoriko filologicheskij zhurnal 1979 3 str 155 164 T E Sargsyan Armyanskie zhitiya svyatyh episkopov Hersonesa 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Sugdejskij sbornik vyp IV Kiev Sudak 2010 str 202 224 N N Rozov O russko armyanskih knizhnyh svyazyah drevnejshego perioda 2 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Istoriko filologicheskij zhurnal 3 Erevan 1978 str 207 216 A N Srapyan Filologicheskie utochneniya 2 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Istoriko filologicheskij zhurnal 4 1972 str 137 145 Yu M Mogarichev A V Sazanov T E Sargsyan S B Sorochan A K Shaposhnikov Zhitiya episkopov hersonskih v kontekste istorii Hersonesa Tavricheskogo 22 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Harkov 2012 str 101 103 ISBN 978 617 562 006 9 A J Hacikyan G Basmajian E S Franchuk N Ouzounian The Heritage of Armenian Literature From the sixth to the eighteenth century Wayne State University Press 2002 str 615 Հրատարակվել է Յայսմաւուրք ի 12 հատորյակը www 1in am nedostupne posilannya z Sentyabr 2018

Дата публікації:
Топ