Австромаркси зм нім Austromarxismus ідеологічна та політична течія склалася на початку 20 ст в австрійській соціал демок

Австромаркси́зм (нім. Austromarxismus) — ідеологічна та політична течія, склалася на початку 20 ст. в австрійській соціал-демократії. Набула поширення у міжвоєнну добу (1919–1939), пішла на спад з початком Другої світової війни.

(**Віктор Адлер**) — один з ідеологів австромарксизму

Історія виникнення

Австромарксизм виник у 90-х pp. 19 століття як система поглядів лідерів (Соціалістичної партії Австрії) (Отто Бауера, (Віктора Адлера) та (Макса Адлера) та ін.) і на початку 20 століття склався в політичну течію. Ідеї австромарксизму, зокрема концепція культурно-національної автономії, мали свого часу певний вплив на українську соціал-демократію.

Ідеї

У світоглядному відношенні австромарксизм поєднує марксизм із неокантіанством. Австромарксисти обстоювали необхідність проведення фундаментальної ревізії марксистської теорії з огляду на:

диференціацію робітничого класу й істотні зрушення у класовій структурі (поява середнього класу);
організаційні зміни в економіці розвинутих капіталістичних країн;
динамізм етнонаціональних відносин.

Адаптуючи марксизм до реалій тогочасного життя, ідеологи австромарксизму. розробили низку концепцій, зокрема національно-культурної диференціації, еволюційно-національної політики (О.Бауер), організованого капіталізму (Р.Гільфердінг), класу сфери послуг (К.Реннер), синтезу приватної ініціативи, державного регулювання й антикризових заходів тощо. Ключові положення автстромаксизму ґрунтувалися на концептах соціалізованої гуманності та нації як культурної спільноти. Політична програма австромарксизму базувалася на засадах соціального реформізму і культурно-національної автономії. Теоретики австромарксизму вважали, що елементи соціалізму поступово визрівають у надрах капіталізму, зокрема внаслідок соціалізації капіталістичної промисловості. Здебільшого австромарксизм орієнтувався на конституційні засоби та форми політичної боротьби у межах парламентської демократії, хоча й не цурався ліворадикальної риторики, переважно в агітаційних цілях. Деякі концепти та установчі положення австромарксизму знайшли відображення у повоєнних програмних документах 1947, 1958, 1978 років Соціалістичної партії Австрії.

Див. також

Примітки

Австромарксизм // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).

Література

В. Бушанський . Австромарксизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2011. – с.8
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.

Троцький Л.
Bauer O. Die Nationalitätenfrage und die Sozialdemokratie [ 30 червня 2021 у Wayback Machine.], 1907
Krätke M. R.
Otto Bauer und der «dritte» Weg. Die Wiederentdeckung des Austromarxismus durch Linkssozialisten und Eurokommunisten, D. Albers u.a. (Hg.). Frankfurt/M 1979

Посилання

АВСТРОМАРКСИЗМ [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАНУ
Австромарксизм и национальный вопрос | Понятия и категории [ 27 червня 2021 у Wayback Machine.]. ponjatija.ru.

[1] Австромарксизм // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).