Azərbaycanca
Dansk
Deutsch
Española
Français
Italiana
Қазақ
Lietuvos
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
Митрополит Луцький і Волинський Іоан (також Йоан, Іоанн; у миру Василь Миколайович Боднарчук; 12 квітня 1929 — 9 листопада 1994) — першоієрарх нововідродженої у 1990 році Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Брат митрополита Василія (Боднарчука) та архімандрита Григорія (РПЦ).
| Іоан (Боднарчук) | ||
 | ||
| Митрополит Іоан | ||
| ||
|---|---|---|
| 11 листопада 1993 — 9 листопада 1994 | ||
| Церква: | УПЦ (КП) | |
| Попередник: | Серафим (Верзун) | |
| Наступник: | Яків (Панчук) | |
| ||
| 23 січня 1993 — 7 вересня 1994 | ||
| Церква: | УПЦ (КП) | |
| Наступник: | Феодосій (Пецина) | |
| ||
| 22 жовтня 1989 — 29 квітня 1992 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| Наступник: | Петро (Петрусь) | |
| ||
| 6 червня 1990 — 18 листопада 1990 | ||
| Церква: | УАПЦ | |
| ||
| 23 жовтня 1977 — 4 листопада 1989 | ||
| Обрання: | 23 жовтня 1977 | |
| Церква: | РПЦ | |
| Попередник: | (Палладій (Камінський)) | |
| Наступник: | (Йов (Тивонюк)) | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна семінарія і Санкт-Петербурзька духовна академія | |
| Діяльність: | священнослужитель | |
| Народження: | 12 травня 1929 Іване-Пусте, Борщівський район, Тернопільська область, СРСР | |
| Смерть: | 9 листопада 1994 (65 років) (Яблунівка), Рожищенський район, Волинська область, Україна | |
| Похований: | Іване-Пусте | |
| Чернецтво: | 11 жовтня 1977 | |
| Єп. хіротонія: | 23 жовтня 1977 | |
| Хто висвятив у єпископа | (Миколай (Юрик)), (Леонтій (Гудимов)), (Сава (Бабинець)), (Севастіан (Пилипчук)). | |
Ранні роки
Народився в с.Іване-Пусте нині Чортківського району Тернопільської області на Західній Україні, що знаходилася тоді на території Польщі, в сім'ї псаломщика-регента УГКЦ. Після закінчення середньої школи був псаломщиком в храмі Іоана Богослова в рідному селі, потім псаломщиком і регентом в храмі св. Параскеви в с.(Великий Ключів), Коломийського району Івано-Франківської області.
Прийняв православ'я.
У 1949 році був арештований і отримав 20 років каторжних робіт в Степлазі, в мідних копальнях Караганди. Звільнений в 1953 році по амністії. За іншими відомостями: у 1949 році депортований з сім'єю до Казахстану, де проживав до 1953 року.
РПЦ
1956 року вступив до Ленінградської духовної семінарії. 25 січня 1958 року в другому класі семінарії висвячений у диякона єпископом Івановським (Романом Танґом), відомим естонським архіпастирем, який приймав усіх переслідуваних духовних осіб.
1960 року закінчив Ленінградську духовну семінарію і поступив в Ленінградську духовну академію. 21 травня 1961 року на першому курсі академії митрополитом Ленінградським і Ладозьким Пименом висвячений в ієрея в Свято-Миколаївському соборі міста Ленінграда. У період навчання в семінарії і академії управляв академічним хором і керував духовними концертами.
1964 року закінчив ЛДА зі ступенем і направлений на пастирське служіння в РПЦ.
Служив в селі Стриївка Збаразького району Тернопільської області, а з 12 квітня 1968 року в храмі міста Трускавець Дрогобицького району Львівської області, де служив близько 10 років.
11 жовтня 1977 року в Почаївській лаврі пострижений в чернецтво.
14 жовтня того ж року митрополитом Київським і Галицьким Філаретом Денисенком в (Покровському жіночому монастирі) піднесений у сан архімандрита.
Єпископське служіння в Українському Екзархаті РПЦ
23 жовтня 1977 року у Володимирському кафедральному соборі міста Києва висвячений на єпископа Житомирського і Овруцького РПЦ.
Хіротонію здійснювали: митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко), Львівський і Тернопільський (Миколай (Юрик)), архієпископ Сімферопольський і Кримський (Леонтій (Гудимов)), єпископи: Мукачівський і Ужгородський (Сава (Бабинець)), Кіровоградський і Миколаївський (Севастіан (Пилипчук)).
Єпископське служіння в УАПЦ та УПЦ КП
16 жовтня 1989 року єпископ Іоан Боднарчук виходить з підпорядкування Російської церкви, незабаром (у листопаді) будучи позбавленим архієрейського сану і чернецтва за «розкольницьку» діяльність. 4 листопада 1989 року Священний Синод Російської Православної Церкви позбавив владику Іоана монашеського і єпископського сану.
22 жовтня 1989 року приєднується до УАПЦ і стає її . Під час першої архіпастирської Служби Божої закликав: «нарешті, усвідомити те, що пора вже самому стати господарем у своєму домі, без вказівок і керівництва зі сторони, а направду вільними, направду самостійними»[]
Висвятив перших єпископів «нової» УАПЦ, як архиєпископ Львівський і Галицько-Волинський, Першоєрарх УАПЦ:
- 31 березня 1990 Василій (Боднарчук) — рідний брат, при допомозі архієпископа Сімферопольского та Кримського (Варлаама (Ільющенка)) і єпископа катакомбної церкви Вікентія (Чекаліна)
- 7 квітня 1990 Андрій (Абрамчук), при допомозі єпископа Тернопільского Василія (Боднарчука) і єпископа катакомбної церкви Вікентія (Чекаліна)
- 28 квітня 1990 Данило (Ковальчук), при допомозі єпископа Тернопільского Василія (Боднарчука) і єпископа Івано-Франківського і Коломийського Андрія (Абрамчука)
- 29 квітня 1990 Володимир (Романюк), при допомозі єпископа Тернопільского Василія (Боднарчука), єпископа Івано-Франківського і Коломийського Андрій (Абрамчук) і єпископа Чернівецького і Буковинського Даниїла (Ковальчука)
- 19 травня 1990 Миколай (Грох)
- 22 травня 1990 (Роман (Балащук)), при допомозі єпископа Тернопільского Василія (Боднарчука) і єпископа Івано-Франківського і Коломийського Андрій (Абрамчук)
Виконував головуючу роль у проведенні помісного собору в червні 1990, який оформив правове становище національної Церкви.
5-6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю близько 700 делегатів з усієї України, серед них було 7 єпископів i понад 200 священиків. Собор затвердив факт відновлення УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника). Також було прийнято Статут Церкви. Сам митрополит Мстислав на цьому Соборі був відсутнім, а своє обрання Патріархом прийняв не одразу. Місцеблюстителем патріаршого престолу в Києві став на той час вже митрополит Іван (Боднарчук).
З червня 1990 — блаженніший митрополит Львівський і Галицький, місцеблюститель Київського Патріаршого Престолу.
2 жовтня 1990 року органи влади Української Радянської Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували УАПЦ.
16 вересня 1990 року митрополитом Львівським (УАПЦ) Іоанном (Боднарчуком), єпископами УАПЦ Володимиром (Романюком) і (Данилом (Ковальчуком)) — (Антоній (Масендич)) був висвячений на єпископа Рівненського і Житомирського.
18 листопада 1990 року патріархом УАПЦ було інтронізовано митрополита Мстислава (Скрипника), котрому під час Божественної літургії у Софійському соборі м. Києва Іоан (Боднарчук) надів патріарший кукіль.
Незабаром після «Собору» з'ясувалося, що «Вікентій» Чекалін є колишнім дияконом РПЦ Віктором, який у 1986 році був позбавлений сану за двоєженство, а в 1987 році засуджено за ст. 120 Кримінального кодексу РРФСР «за розпусні дії щодо неповнолітніх». Після виходу з ув'язнення Чекалін оголосив себе «катакомбним єпископом», побував у Канаді та США, де спочатку був прийнятий єпископами РПЦЗ, але згодом викритий як самозванець і злодій. Після цих викриттів Мстислав (Скрипник) категорично заборонив «хіротонізувати нових єпископів» без свого відома і відправив у 1991 році зі США в Україну архієпископа Антонія Щербу для здійснення перерукоположень.
29 лютого 1992 року Іоан (Боднарчук) заборонив в богослужінні Володимиру Яремі.
7 квітня 1992 був висвячений на єпископа Львівського Петро (Петрусь), замість Іоана (Боднарчука).
У 1992 році Рівненсько-Житомирську епархію було розділено на дві самостійні, і на Житомирську було поставлено вл. Іоана (Боднарчука), який повернувся з Америки після лікування. Однак вл. Іоан чаяв отримати Львівськую кафедру і самочино почав іменуватися «митрополит Львівсько-Галицький і Житомирський».
29 квітня 1992 року в Києві відбувся Синод єпископів УАПЦ на чолі з патріархом Мстиславом, який ухвалив рішення щодо виключення митрополита Іоана (Боднарчука) зі складу єпископату УАПЦ за те, що заборонив у священнослужінні Володимира (Ярему) та деяких інших священиків, а замість Іоана на Житомирську кафедру було поставлено .
Не признавши цього рішення митрополит Іоан фактично став самостійним єпископом до 25 червня 1993, за ним послідував ряд приходів Житомирської єпархії (у тому числі кафедральний храм св. Михаіла). Нібито митрополит Іоан подавав прохання про повернення в Московську патріархію. Проте незабаром відмовився від своїх намірів і перейшов в Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ КП) і був призначений митрополитом (Дрогобицьким і Самбірським), а потім — (Луцьким і Волинським).
Був явним кандидатом на патріарший престол. 9 листопада 1994 загинув у ДТП за нез'ясованих обставин. Похований поблизу церкви св. Іоана Богослова на малій батьківщині в селі Іване-Пусте Борщівського району Тернопільської області.
Фільм про митрополита
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Фільм «Святитель і патріот» // Помісна Церква, 2014 р. на YouTube |
Документальний фільм про митрополита Іоана (Боднарчука) «Святитель і патріот» створено 2014 року відеостудією «PROFI» на замовлення Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Прем'єра відбулася 28 листопада в Тернополі.
Автор фільму, сценарій — Олена Брода, диктор — Ігор Сачко, оператори, монтаж та звукове оформлення — Олег Нищота, Максим Кирилів, графіка — Максим Кирилів, Володимир Бойко. Запис звуку здійснено на студії Сергія Степаніва.
Див. також
- (Єпископат Української автокефальної православної церкви (1989–2018))
Примітки
- . cerkvarium.org
- Митрополит Іоан (Боднарчук) і третє відродження УАПЦ та проголошення Київського Патріархату / М.(протоієрей) Цап // Волинський благовісник. — 2013. — № 1. — С. 221—232. — Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua [ 3 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Ukraine, Православіє в Україні / Православие в Украине / Orthodoxy in. . arhiv2.orthodoxy.org.ua. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 2 жовтня 2018.
- Від Мстислава до Макарія: Апостольська спадковість УАПЦ. df.news
- Иерархия Украинскй Автокефальной Православной Церкви (1989—1993). www.hierarchy.religare.ru
- Фільм про українського святителя, патріота та вояка УПА презентують у Тернополі // Телекомпанія TV-4, 24 лист. 2014 р. на YouTube
Джерела
- о. Боднарчук Б. Іоан // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 685—686. — .
- Дмитро Шаповалов. УАПЦ у пошуках моделі творення помісної Церкви [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Губар Артур Новітнє відродження Української Церкви [ 27 березня 2005 у Wayback Machine.]
- Киреев Александр, протодиак. Епархии и архиереи Русской Православной Церкви в 1943—2002 годах. — М., 2002. — С. 393.
- «Журнал Московской Патриархии», 1977—1984.
- http://www.pravenc.ru/text/149635.html [ 8 липня 2012 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про православного релігійного діяча чи діячку. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет