Інституційна теорія організацій розглядає соціологію організаційної поведінки в умовах . Останнє, згідно з інституціоналізмом, має вирішальний вплив на організаційні форми, прийняття рішень та загальної поведінки. Інституційна теорія зводить пояснення організаційної поведінки до норм і правил макросередовища, з якого організаційні структури і дії є похідними. Організаційні структури є більшою мірою відображенням загальноприйнятих, інституціоналізованих норм, правил і переконань, які, в свою чергу, є більш важливими імперативами, ніж чисто економічна раціональність і технічна доцільність. Організації, які відповідають таким загальноприйнятим очікуванням, є більш легітимними, а отже, мають більший шанс вижити через позитивну оцінку стейкхолдерами і суспільством. Імплементація зовнішніх критеріїв оцінки своєї роботи, стандартизація та ізоморфізм із зовнішнім середовищем допомагають організаціям досягти їхніх цілей і, в свою чергу, зміцнюють інституційну логіку в даному середовищі.
Підґрунтя організаційного інституціоналізму заклав у середині XX століття Філіп Селзнік, який запропонував поняття інституціоналізації як процесу, коли організації перетворювались у цінність саму по собі, стаючи не просто технічним інструментом і способом досягнення цілі, а елементом, складовою соціальної системи. Поряд із технічною функцією, організації стають об'єктом взаємодій, інтеракцій та адаптації до умов зовнішнього середовища. Відправною точкою інституційної теорії в її універсальному (сучасному) виді вважається класична стаття Джона Мейера і Брайана Роуена — «Інституціоналізовані організації», опублікованої в журналі American [en] в 1977-му році. В ній автори відштовхуються від ідей соціального конструктивізму П.Бергера і Т.Лукмана, які стверджували, що соціальна реальність є продуктом тривалих соціальних взаємодій і рутинізації, яка, з часом, починає сприйматись членами суспільства як об'єктивна і незалежна реальність. Поширивши і узагальнивши цей постулат на організації, інституційна теорія швидко стала домінуючою макротеорією організацій, ставши противагою теорії обставин, популярної в 1960-х роках.
Іншою важливою публікацією стала стаття Пола ДіМаджіо і Волтера Пауелла 1983-го року в журналі American Sociological Review — («Переосмислення залізної клітки: Інституційний ізоморфізм і колективна раціональність в організаційних середовищах») в якій вони розвивають ідеї Мейера і Роуена, але підходять до організаційного інституціоналізму з іншої сторони. Якщо в «Інституціоналізованих організаціях» автори відповідали на питання «чому» організації слідують загальноприйнятим нормам, нехтуючи суто економічними мотивами, то ДіМаджіо і Пауелл описали механізми, які ведуть до інституціоналізації організаційних середовищ. Імітаційні, коерсивні та нормативні фактори мають вирішальний вплив на гомогенізацію організаційних середовищ і кристалізацію певної інституційної логіки, яка, в свою чергу, визначає організаційну поведінку. Як наслідок, в інституціоналізованих середовищах організації діють згідно з визначеною логікою. Цікаво, що з самого початку ДіМаджіо і Пауелл не стільки намагались розвинути інституційну програму, скільки знайти альтернативне пояснення макроорганізаційних явищ, відмінне від тих, які давала теорія популяційної екології організацій. Якщо остання виходила з питання: «Чому існує така різноманітність організацій?», то теорія інституційного ізоморфізму поставила діаметрально протилежне питання: «Чому організації настільки однакові?» Це, на перший погляд, контрінтуїтивне спостереження дозволило дати відповідь в рамках інституційної теорії, в повній відповідності із теорією Мейера і Роуена.
Рой Саддабі вбачає центральну ідею організаційного інституціоналізму в тому, що «організації існують в соціальних контекстах, в яких норми правильної поведінки визначені не економічною раціональністю, а скоріше превалюючими міфами (переконаннями) про правильність і доцільність тих чи інших дій, що стають настільки когнітивно інтегрованими та невід'ємними частинами загального контексту, що впливають на саме визначення і поняття таких категорій як ефективність і раціональність» (2015:151).
Інституційна теорія організацій «намагається зрозуміти, чому певні практики і типи поведінки, що або не мають користі, або є застарілими, продовжують успішно використовуватися без очевидних раціональних причин. При цьому, корисність та нагальна потреба в таких практиках не підлягає сумніву і питання щодо їх доцільності не піднімаються і не піддаються аналізу і критиці. Початкова технічна ціль та користь від цієї практики зникає або відходить на другий план, а сама практика з часом отримує символічне значення» (Аксьом, 2019:76).
В 1992-му році Крістін Олівер доповнює інституційну теорію, піднімаючи питання щодо такого явища як (деінституціоналізація). Олівер зазначає, що з часом трапляються випадки, коли навіть інституціоналізовані практики починають зазнавати ерозії та втрачають свій статус загальноприйнятих та безальтернативних. Традиційно, інституційна теорія фокусується на таких явищах як стабільність, інертність, рутинізація та статус-кво в організаційних середовищах, коли організаційні зміни вже майже не відбуваються. Зокрема, за певних обставин, організації можуть розпізнати необхідність деінституціоналізації існуючих стандартів та впровадженнях нових практик. Тим не менш, згідно з класичною інституційною теорією, хоча фундаментальні інституційні зміни і, зокрема, деінституціоналізація, можливі, все ж найхарактернішим станом для організацій та їх середовища на макрорівні є тенденції до ізоморфізму та інституціоналізації.
Матс Альвесон, Андре Спайсер, Герман Аксьом і Тім Хоулетт зауважують, що інституційна теорія в її сучасному вигляді є занадто абстрактною, що б вважатись науковою теорією в її класичному розумінні. Зокрема, теорія не відповідає критерію фальсифікаціонізму Поппера. Якщо сприймати інституційну теорію саме як наукову теорію, а не метафізичну програму, то сучасний інституціоналізм не робить передбачень (якщо А то Б), а розпливчатість і абстрактність понятійного і категоріального апарату дозволяє «пояснити» будь-яке явище.
Примітки
- Clark, Lisa (24 червня 2010). Book review: The SAGE Handbook of Organizational Research Methods D. A. Buchanan and A. Bryman (eds). London: Sage, 2009. 738 pp. £90.00 (hbk). ISBN 9781412931182 (hbk). Management Learning. Т. 41, № 3. с. 355—358. doi:10.1177/13505076100410030604. ISSN 1350-5076. Процитовано 23 лютого 2020.
- Schneiberg, Marc; Clemens, Elisabeth S. (2006-09). The Typical Tools for the Job: Research Strategies in Institutional Analysis. Sociological Theory. Т. 24, № 3. с. 195—227. doi:10.1111/j.1467-9558.2006.00288.x. ISSN 0735-2751. Процитовано 23 лютого 2020.
- Greenwood, Royston; Hinings, C. R. (1996-10). Understanding Radical Organizational Change: Bringing Together the Old and the New Institutionalism. Academy of Management Review. Т. 21, № 4. с. 1022—1054. doi:10.5465/amr.1996.9704071862. ISSN 0363-7425. Процитовано 22 лютого 2020.
- Organizational environments: Ritual and rationality, by John W. Meyer and W. Richard Scott with the assistance of Brian Rowan and Terrence E. Deal. Beverly Hills, CA: Sage, 1983, 302 pp. Price: $25.00 cloth. Journal of Policy Analysis and Management. Т. 3, № 4. 1 лютого 2007. с. 626—626. doi:10.1002/pam.4050030417. ISSN 0276-8739. Процитовано 23 лютого 2020.
- Selznick, Philip (1948-02). Foundations of the Theory of Organization. American Sociological Review. Т. 13, № 1. с. 25. doi:10.2307/2086752. ISSN 0003-1224. Процитовано 24 лютого 2020.
- Scott, W. Richard (1987-12). The Adolescence of Institutional Theory. Administrative Science Quarterly. Т. 32, № 4. с. 493. doi:10.2307/2392880. ISSN 0001-8392. Процитовано 24 лютого 2020.
- Meyer, John W.; Rowan, Brian (1977-09). Institutionalized Organizations: Formal Structure as Myth and Ceremony. American Journal of Sociology. Т. 83, № 2. с. 340—363. doi:10.1086/226550. ISSN 0002-9602. Процитовано 22 лютого 2020.
- Suddaby, Roy (5 лютого 2010). Challenges for Institutional Theory. Journal of Management Inquiry. Т. 19, № 1. с. 14—20. doi:10.1177/1056492609347564. ISSN 1056-4926. Процитовано 22 лютого 2020.
- Greenwood, Royston; Oliver, Christine; Sahlin, Kerstin; Suddaby, Roy. Introduction. The SAGE Handbook of Organizational Institutionalism. 1 Oliver's Yard, 55 City Road, London EC1Y 1SP United Kingdom: SAGE Publications Ltd. с. 1—46. ISBN .
- Heugens, Pursey P. M. A. R.; Lander, Michel W. (2009-02). Structure! Agency! (And Other Quarrels): A Meta-Analysis Of Institutional Theories Of Organization. Academy of Management Journal. Т. 52, № 1. с. 61—85. doi:10.5465/amj.2009.36461835. ISSN 0001-4273. Процитовано 23 лютого 2020.
- DiMaggio, Paul J.; Powell, Walter W. (1983-04). The Iron Cage Revisited: Institutional Isomorphism and Collective Rationality in Organizational Fields. American Sociological Review. Т. 48, № 2. с. 147. doi:10.2307/2095101. ISSN 0003-1224. Процитовано 23 лютого 2020.
- Greenwood, Royston; Meyer, Renate E. (2008-12). Influencing Ideas. Journal of Management Inquiry. Т. 17, № 4. с. 258—264. doi:10.1177/1056492608326693. ISSN 1056-4926. Процитовано 23 лютого 2020.
- Tolbert, Pamela S.; Zucker, Lynne G. (1983-03). Institutional Sources of Change in the Formal Structure of Organizations: The Diffusion of Civil Service Reform, 1880-1935. Administrative Science Quarterly. Т. 28, № 1. с. 22. doi:10.2307/2392383. ISSN 0001-8392. Процитовано 23 лютого 2020.
- Kraatz, Matthew S.; Zajac, Edward J. (1996-10). Exploring the Limits of the New Institutionalism: The Causes and Consequences of Illegitimate Organizational Change. American Sociological Review. Т. 61, № 5. с. 812. doi:10.2307/2096455. ISSN 0003-1224. Процитовано 23 лютого 2020.
- Boxenbaum, Eva; Jonsson, Stefan. Isomorphism, Diffusion and Decoupling. The SAGE Handbook of Organizational Institutionalism. 1 Oliver's Yard, 55 City Road, London EC1Y 1SP United Kingdom: SAGE Publications Ltd. с. 78—98. ISBN .
- Walter W. Powell and Paul J. DiMaggio (eds): The New Institutionalism in Organizational Analysis. Chicago: Chicago University Press, 1991. Scott, W.R. (1991). Unpacking institutional arguments. In W.W. Powell & P.J. DiMaggio (Eds.), The new institutionalism in organizational analysis (pp. 164–182). Chicago: University of Chicago Press. Т. 36, № 1. 1993-01. с. 70—74. doi:10.1177/000169939303600107. ISSN 0001-6993. Процитовано 23 лютого 2020.
{{}}
:|first=
з пропущеним|last=
() - Suddaby, Roy (30 липня 2014). Can Institutional Theory Be Critical?. Journal of Management Inquiry. Т. 24, № 1. с. 93—95. doi:10.1177/1056492614545304. ISSN 1056-4926. Процитовано 24 лютого 2020.
- Аксьом, Герман (2019). Інституційні фактори дифузії управлінських інновацій. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
- Oliver, Christine (1992-10). The Antecedents of Deinstitutionalization. Organization Studies. Т. 13, № 4. с. 563—588. doi:10.1177/017084069201300403. ISSN 0170-8406. Процитовано 24 лютого 2020.
- Maguire, Steve; Hardy, Cynthia (2009-02). Discourse and Deinstitutionalization: the Decline of DDT. Academy of Management Journal. Т. 52, № 1. с. 148—178. doi:10.5465/amj.2009.36461993. ISSN 0001-4273. Процитовано 24 лютого 2020.
- Dacin, M. Tina; Dacin, Peter A. Traditions as Institutionalized Practice: Implications for Deinstitutionalization. The SAGE Handbook of Organizational Institutionalism. 1 Oliver's Yard, 55 City Road, London EC1Y 1SP United Kingdom: SAGE Publications Ltd. с. 326—351. ISBN .
- Dacin, M. Tina; Munir, Kamal; Tracey, Paul (2010-12). Formal Dining at Cambridge Colleges: Linking Ritual Performance and Institutional Maintenance. Academy of Management Journal. Т. 53, № 6. с. 1393—1418. doi:10.5465/amj.2010.57318388. ISSN 0001-4273. Процитовано 24 лютого 2020.
- Lok, Jaco; de Rond, Mark (2013-02). On the Plasticity of Institutions: Containing and Restoring Practice Breakdowns at the Cambridge University Boat Club. Academy of Management Journal. Т. 56, № 1. с. 185—207. doi:10.5465/amj.2010.0688. ISSN 0001-4273. Процитовано 24 лютого 2020.
- Alvesson, Mats; Spicer, André (6 липня 2018). Neo-Institutional Theory and Organization Studies: A Mid-Life Crisis?. Organization Studies. Т. 40, № 2. с. 199—218. doi:10.1177/0170840618772610. ISSN 0170-8406. Процитовано 22 лютого 2020.
- Aksom, Herman; Zhylinska, Oksana; Gaidai, Tetiana (13 січня 2020). Can institutional theory be refuted, replaced or modified?. International Journal of Organizational Analysis. Т. 28, № 1. с. 135—159. doi:10.1108/ijoa-02-2019-1666. ISSN 1934-8835. Процитовано 22 лютого 2020.
- Aksom, Herman; Tymchenko, Inna (30 червня 2020). How institutional theories explain and fail to explain organizations. Journal of Organizational Change Management (англ.). Т. ahead-of-print, № ahead-of-print. doi:10.1108/JOCM-05-2019-0130. ISSN 0953-4814. Процитовано 31 липня 2020.
- Alvesson, Mats; Hallett, Tim; Spicer, Andre (10 січня 2019). Uninhibited Institutionalisms. Journal of Management Inquiry. Т. 28, № 2. с. 119—127. doi:10.1177/1056492618822777. ISSN 1056-4926. Процитовано 29 лютого 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет