Інвектива

Інвекти́ва (від лат. invectiva (oratio)), своєю чергою походить від (лат. invehor — накидаюся, нападаю) — форма літературного твору, одна з форм памфлету, що висміює або гостро критикує реальну чи уявну особу або групу.

Інвектива в античні часи відрізнялася різкістю викриття, її можна розглядати, як різновид публіцистичного жанру в близькій до памфлету формі. Одним з найвідоміших прикладів є взаємні інвективи, що приписуються Гаю Саллюстію Криспу і Маркові Туллію Цицерону (Invectiva in Ciceronem) та (Invectiva in Sallustium).

Серед інших авторів, що зверталися до інвективи, можна назвати Архілоха, , Ювенала, .

Інвектива відрізняється від епіграми необов'язковістю віршованої форми та відсутністю розважального гумористичного аспекту, зазвичай притаманного епіграмі, проте має спільне з нею сатиричне забарвлення.

В Україні інвектива набула розвитку в період полемічної літератури (Герасим Смотрицький, Іван Вишенський тощо), досить актуальною вона виявилась і в XIX ст. (Т. Шевченко, М. Старицький та ін.), і у XX ст. (І. Франко, В. Самійленко, П. Тичина, М. Рильський, Є. Маланюк, В. Симоненко тощо).

Інвективи у Біблії

Оскільки інвектива — це мовленнєвий акт, то ми можемо розглядати її в аспекті , починаючи з біблійних текстів.

Інвективи в Біблії мають здебільшого полемічний характер. Оскільки, зазвичай, інвектива промовляється між ворогами та опонентами, то вона відповідає «лайливим чварам». Інвективи можуть бути демонстративними, тоді в них уміщуються «уїдливі докори».

Інвективи в Біблії прості за формою, недосконалі за будовою, але в їхній зміст вкладено всю переконливість і ґрунтовність. Вони не несуть повчального характеру, не мають елементів переконання, не містять загрози.

Про інвективи в «Книзі Йова» можна говорити як про такі, що передували створенню інвективи як жанру. Це був ораторський монолог-інвектива, а не викривальна промова, яку ми спостерігаємо в полемічній літературі.

Приклад

Прикладом використання інвективи в українській літературі є вірш «І мертвим, і живим...» Т. Шевченка

...
Оглухли, не чують...
Кайданами міняються,
Правдою торгують,
І Господа зневажають —
Людей запрягають
В тяжкі ярма, оруть лихо,
Лихом засівають...

Див. також

• Діатриба
• Філіппіка
• Пейоратив

Джерела

• Gero von Wilpert, Sachwörterbuch der Literatur, Alfred Kröner Verlag, Stuttgart, 1989, S. 418.
• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

Посилання

• Інвектива // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 418-419.
• Інвектива // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 226. — 634 с.