Ізабе́ла Любоми́рська з Чартори́йських (уроджена Ельжбета Анна Теофіла Чарторийська; 21 травня 1736, Варшава — 25 листопада 1816, Відень, Австрія) — меценатка і колекціонерка творів мистецтва епохи рококо. Одна із найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII століття.
Ізабела Любомирська | |
---|---|
пол. Izabela Lubomirska | |
![]() | |
Народилася | 21 травня 1736[1][2] Варшава, Річ Посполита[1] |
Померла | 25 листопада 1816[1][2][3] (80 років) Відень, Австрійська імперія[1] ·d[4][5] |
Поховання | d і d |
Країна | ![]() Галичина |
Місце проживання | Q117811573? |
Діяльність | колекціонерка мистецтва |
Посада | d |
Рід | Чарторийські і Любомирські |
Батько | Август Олександр Чарторийський |
Мати | Марія Софія Сенявська |
Брати, сестри | Адам Казимир Чорторийський |
У шлюбі з | Станіслав Любомирський |
Діти | d, Констанція Жевуська, Олександра Потоцька і d |
![]() | |
|
Біографія
Дочка князя, руського воєводи Олександра-Августа Чорторийського та його дружини Марії-Софії з Сенявських (другий шлюб матері). Дружина Станіслава Любомирського (від 9 червня 1753 року), великого коронного маршалка, прабабця Альфреда Потоцького — намісника Галичини.
У власності Любомирської перебували варшавські палаци у Вілянуві, Урсинуві та «Мон Кото» на Мокотові. Вона поклала наріжний камінь під будівництво Народного Театру у Варшаві. Була ініціаторкою перебудови замку в Ланьцуті у стилі рококо на зламі XVIII та XIX століть.
Брала активну участь у політичних іграх свого часу. Спочатку була прихильною до короля Станіслава Августа Понятовського, а згодом боролася з ним. З огляду на невдачі своєї політичної боротьби перенеслася спочатку до Парижа, а після вибуху Французької революції, багато часу перебувала у Відні. Крім політичної діяльності вирізнялася як особлива опікунка селян.
Володіла 14 містами і 366 селами, які, зокрема, успадкувала від батьків. Значна частина маєтків розташовувались на українських землях (серед них Бережани, Сатанів із навколишніми селами). Не любила проживати у Бережанському замку, надавала перевагу (палацу) в селі Рай біля міста. Для діяльності Бережанської гімназії надала 5 зал у (міській ратуші) в 1805 році.
Мала чотири доньки — Ельжбету (1755–1783), Юлію (1764–1794), Олександру (1760–1836) та Констанцію Малгожату (1761–1840).
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1035496844 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- Répertoire International des Sources Musicales — 1952.
- Wiener Zeitung — Wien: 1816. — S. 1344.
- https://data.matricula-online.eu/de/oesterreich/wien/01-unsere-liebe-frau-zu-den-schotten/03-17/?pg=57 — Т. 17.
- Бемко Володимир Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля… — С. 18.
- Гімназія // Бережанська Земля… — С. 56—57.
Джерела
- Бережанська Земля Історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Торонто, 1970. — Т. 1.
Посилання
- Династична генеалогія. Ельжбета Чарторийська (пол.)
- (пол.)
![]() | Це незавершена стаття про особу. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет